На грани - [AMATORY]

Словно призрак, я иду в никуда,

И Солнца не видно, только тень и Луна.

Пусть мне придется вновь пройти этот ад,

Шаг за шагом — знаю: нет пути назад!

Льет дождь стеной!

Я слышу голос твой;

Он ведет меня сквозь бурю за собой!

И я вернусь, пока бьется мой пульс —

Я верю, что ты ждешь меня назад домой.

Сможешь ли меня ты снова узнать,

Если я имя твое буду кричать?

В толпе заметишь или мимо пройдешь, —

И стоит знать, что все еще меня ты ждешь?

Льет дождь стеной!

Я слышу голос твой;

Он ведет меня сквозь бурю за собой!

И я вернусь, пока бьется мой пульс —

Я верю, что ты ждешь меня назад домой.

Так много дней, так много дней…

Дорога к ней ведет меня по краю.

Прости прошу, прости прошу…

Дай тишину, о всех грехах я знаю.

За этот взгляд — я отдам свою душу.

Ведь веры шторм сейчас мне только нужен;

Изо всех сил меня на берег обрушит…

Немов примара, я йду в нікуди,

І Сонця не видно, тільки тінь та Місяць.

Нехай мені доведеться знову пройти це пекло,

Крок за кроком – знаю: немає шляху назад!

Лить дощ стіною!

Я чую твій голос;

Він веде мене крізь бурю за собою!

І я повернуся, поки б'ється мій пульс.

Я вірю, що ти чекаєш мене додому.

Чи зможеш мене ти знову дізнатися,

Якщо я твоє ім'я кричатиму?

У натовпі помітиш або мимо пройдеш,

І чи варто знати, що все ще мене чекаєш?

Лить дощ стіною!

Я чую твій голос;

Він веде мене крізь бурю за собою!

І я повернуся, поки б'ється мій пульс.

Я вірю, що ти чекаєш мене додому.

Так багато днів, так багато днів.

Дорога до неї веде мене краєм.

Пробач прошу, пробач прошу…

Дай тишу, про всі гріхи я знаю.

За цей погляд я віддам свою душу.

Адже віри шторм зараз мені лише потрібний;

З усіх сил мене на берег обрушить.