Marcha do centenário - Amália Rodrigues

Amália Rodrigues — Marcha Do Centenário

Toda a cidade flutua

No mar da minha canção

Passeiam na rua, retalhos de lua

Que caem do meu balão

Deixei Lisboa folgar

Não há mal que me arrefeça

A rir, a cantar, cabeça no ar

Que eu hoje perco a cabeça

Lisboa nasceu, pertinho do céu

Toda embalada na fé

Lavou-se no rio, ai ai ai menina

Foi baptizada na Sé !

Já se fez mulher e hoje o que ela quer

É bailar e dar ao pé

Vaidosa varina, ai ai ai menina

Mas que linda que ela é!

Dizem que eu velhinha sou

Há oito séculos nascida

Nessa é que eu não vou, por mim não passou

Nem a morte nem a vida

O Pagem me fez um fado

De novo ali me leu a sina

Não ter namorado, amor nem cuidado

E ficar sempre menina!

Амалія Родрігес — Марш Сторіччя

Все місто пливе

У морі моєї пісні

Гуляй по вулиці, клаптики місяця

Це падіння з моєї повітряної кулі

Я дозволив Лісабону розслабитися

Немає зла, що охолоджує мене

Сміється, співає, голова в повітрі

Що я сьогодні втратив розум

Народився Лісабон, близький до неба

Всі огорнуті вірою

Вимився в річці, о дівчино

Її хрестили в соборі!

Вона вже стала жінкою і сьогодні чого хоче

Це танці та прогулянки

Марна Варина, ой, ой, дівчино

Але яка вона красива!

Кажуть, я стара жінка

Народився вісім століть тому

Сюди я не піду, це не оминуло мене

Ні смерті, ні життя

 Сторінка зробила мені фадо

Знову там він прочитав мені знак

Не мати хлопця, любові чи турботи

І завжди залишайся дівчиною!