Madrugada - Amália Rodrigues

Mora num beco de Alfama

E chamam-lhe a madrugada

Mas ela de tão estouvada

Nem sabe como se chama

Mora numa água-furtada

Que é mais alta de Alfama

A que o sol primeiro inflama

Quando acorda a madrugada

Nem mesmo na Madragoa

Ninguém compete com ela

Que do alto da janela

Tão cedo beija Lisboa

E a sua colcha amarela

Faz inveja à Madragoa:

Madragoa não perdoa

Que madruguem mais do que ela

Mora num beco de Alfama

E chamam-lhe a madrugada

São mastros de luz doirada

Os ferros da sua cama

E a sua colcha amarela

A brilhar sobre Lisboa

É como estátua de proa

Que anuncia a caravela…

Живе в алеї Алфама

І називають це світанок

Але вона така поривчаста

Навіть не знаю, як це називається

Живе на горищі

Що найвище в Алфамі

Коли сонце вперше спалахне

Коли ти прокинешся на світанку

Навіть не в Мадрагоа

З нею ніхто не змагається

Це зверху вікна

Так скоро поцілую Лісабон

І ваша жовта ковдра

Змушує мадрагоа ревнувати:

мадрагоа не прощає

Хай вони рано встають більше за неї

Живе в алеї Алфама

І називають це світанок

Це золоті світлові стовпи

Ваші праски для ліжка

І ваша жовта ковдра

Сяє на Лісабоні

Це як статуя лука

Що сповіщає каравелу…