Fria Claridade (1967) - Amália Rodrigues

No meio da claridade

Daquele tão triste dia

Grande, grande era a cidade

E ninguém me conhecia

Então passaram por mim

Dois olhos lindos, depois

Julguei sonhar, vendo enfim

Dois olhos, como há só dois

Em todos os meus sentidos

Tive presságios de Deus

E aqueles olhos tão lindos

Afastaram-se dos meus

Acordei, a claridade

Fez-se maior e mais fria

Grande, grande era a cidade

E ninguém me conhecia!

Посеред світла

того сумного дня

Чудове, чудове було місто

І мене ніхто не знав

тому вони пройшли повз мене

Два гарних ока після

Я думав, що сниться, нарешті бачу

Два ока, як тільки два

У всіх моїх відчуттях

Я мав прикмети від Бога

І ці очі такі гарні

пішов від мого

Я прокинувся, світло

Він став більшим і холоднішим

Чудове, чудове було місто

І мене ніхто не знав!