Псы - АЛЬТАВИСТА

Псы вечерних улиц — пленники Луны, голос подворотен, ценители весны и крови.

Мимо фонаря пробегают тени идущие домой, в последний день недели люди.

Припев:

И мы в который раз поймем, как мы беспомощны,

Опять приходит ночь, но нет сил молчать.

Мы набираем, знакомый с детства, телефон «скорой помощи»,

Если мы будем вдвоем, нам будет легче стоять.

У тебя есть спички, у меня бензин и выхлопные газы заменяют никотин, при вдохе.

Здесь каждого волнует каков твой гонорар, знаешь короткий путь, умей держать

удар на взводе.

Припев:

И мы в который раз поймем, как мы беспомощны,

Опять приходит ночь, но нет сил молчать.

Мы набираем, знакомый с детства, телефон «скорой помощи»,

Если мы будем вдвоем, нам будет легче стоять.

И мы в который раз поймем, как мы беспомощны,

Опять приходит ночь, но нет сил молчать.

Мы набираем, знакомый с детства, телефон «скорой помощи»,

Если мы будем вдвоем, нам будет легче стоять.

Пси вечірніх вулиць — бранці Місяця, голос підворотний, поціновувачі весни та крові.

Повз ліхтар пробігають тіні, що йдуть додому, в останній день тижня люди.

Приспів:

І ми в вкотре зрозуміємо, як ми безпорадні,

Знову приходить ніч, але немає сил мовчати.

Ми набираємо, знайомий з дитинства, телефон «швидкої допомоги»,

Якщо ми будемо удвох, нам буде легше стояти.

У тебе є сірники, у мене бензин і вихлопні гази замінюють нікотин, при вдиху.

Тут кожного хвилює який твій гонорар, знаєш короткий шлях, умій тримати

удар на зводі.

Приспів:

І ми в вкотре зрозуміємо, як ми безпорадні,

Знову приходить ніч, але немає сил мовчати.

Ми набираємо, знайомий з дитинства, телефон «швидкої допомоги»,

Якщо ми будемо удвох, нам буде легше стояти.

І ми в вкотре зрозуміємо, як ми безпорадні,

Знову приходить ніч, але немає сил мовчати.

Ми набираємо, знайомий з дитинства, телефон «швидкої допомоги»,

Якщо ми будемо удвох, нам буде легше стояти.