Miguelito, Mi Espíritu Ha Partido a Tiempo - Almendra

Cuando el mediodía del verano desgarrando

Penetrando hasta la Capital

Nadie se percata que los árboles murmuran

Sus lamentos hasta el mar

Miguelito está en el cine

Viendo la vida morir

Y un cuento antiguo hilará

Apenas la sortija del sol quede dando la vuelta

Todos los niñitos hacen todos los deberes

Pero Miguelito no va más

Ya no tener madre, ya no tener huesos

Todo al fin aquí lo mismo da

Loco sueño de tu risa

Que escapó sin trampear

Un gran desierto hace bien

Por más que el diluvio al final, tarde toda una vida

Dulce Miguelito inspirándose en Eolo

Su pesebre tiene un gran jardín, pensó

Todo iluminado de racimos y virtudes

Todo con la magia y el marfil

Miguelito está despierto

Es un sabio querubín y una gacela al quedar

La luna no encuentra un clamor

Que quiebre su suerte ya

En el torbellino de los ángeles etéreos

Miguelito el mundo abandonó

Nada de plegarias en este sueño tan absurdo

Solo un resplandor te salvará

Pues salgan todos a la cueva

Miguelito se marchó, ah, no habrá silencio para él

Mirando como distante al pasar

Vió las puertas de la aurora

Mi espíritu ha partido a tiempo

Hacia donde nace un ángel

Los misterios que llevaba a cuestas

Se han disuelto en el medio del sol, sol de la vida

Venidos desde las cien mil distancias

Ah, que hermosos viajeros

La melodía que con ellos viaja

Pronto es silbada por la savia del ser, ser de la aurora

Коли полудень літа рве

Проникнення до Столиці

Ніхто не помічає, що дерева шепочуть

їхні крики до моря

Мігеліто в кінотеатрі

спостерігаючи за вмиранням життя

І закрутиться давня казка

Як тільки кільце сонця обертається

Усі маленькі діти виконують домашнє завдання

Але Мігеліто більше немає

Нема вже матері, нема вже кісток

Зрештою все тут те саме

Божевільний сон твій сміх

хто втік без обману

Велика пустеля робить добро

Поки повінь наприкінці, забрала ціле життя

Dulce Miguelito, натхненний Еоло

«У його яслах великий сад», — подумав він

Весь освітлений гронами та чеснотами

Усе з магією та слоновою кісткою

Мігеліто не спить

Він мудрий херувим і газель, коли залишився

Місяць не знаходить крику

Нехай удача зламалася зараз

У вирі ефірних ангелів

Мігеліто світ покинув

Ніяких молитов у цьому абсурдному сні

Тільки сяйво врятує вас

Ну що ж, виходьте всі до печери

Мігеліто пішов, ах, для нього не буде тиші

Дивлячись удалину, проходячи повз

Він побачив браму світанку

Мій дух покинув час

Туди, де народжується ангел

Таємниці, які він ніс

Вони розчинилися серед сонця, сонця життя

Прийти зі ста тисяч відстаней

Ах, які гарні мандрівники

Мелодія, що мандрує з ними

Невдовзі воно шипить соком буття, буття зорі