San Ton Metanasti - Alkistis Protopsalti

Σαν τον μετανάστη στη δική σου γη

μέρα νύχτα λύνεις δένεις την πληγή

κι όλα γύρω ξένα κι όλα πετρωμένα

και δεν ξημερώνει να 'ρθει χαραυγή

Στράγγισε η ζωή σου που αιμορραγεί

κάθε ώρα τρόμος πόνος και κραυγή

και σ' ακούν οι ξένοι κι ο αδερφός σωπαίνει

αχ δεν είναι άλλη πιο βαθιά πληγή

Σύρμα κι άλλο σύρμα και χοντρό γυαλί

μάτωσε ο ήλιος την ανατολή

κλαις κι αναστενάζεις αχ ξενιτιά φωνάζεις

μα η ελπίδα μαύρο κι άπιαστο πουλί

Як іммігрант на своїй землі

день і ніч розв'язуєш рану

а довкола чуже і все закам'янілі

а світанок не світає

Вичерпайте своє кровоточиве життя

щогодини жах, біль і крик

а чужі чують тебе і брат мовчить

ах, це не інша глибша рана

Дріт та інший дріт і товсте скло

сонце вбило схід сонця

ти плачеш і зітхаєш ах, ти кричиш відчуження

але надія чорний і невловимий птах