Огненная земля - Alessiee

Под ногами чёрный пепел, как на огненной земле.

Заковали руки в цепи, кто из нас теперь сильней?

Делай вдох, а если мимо — заберут твоё тепло.

Покажи лицо без грима, и живи пока живой.

Как бы ни так, как бы ни просто

Нам удалить чип в голове.

Да!

Белый флаг, запрет на доступ;

Но как дышать, когда ты на дне?

Ураганы сносят

На своём пути ветхие мосты!

И где в спину камень бросят?

В недрах пустоты молча бродим мы!

Собираем знаки свыше, что на стыке двух миров.

Нас не видят, тише-тише.

Прячь подальше свой улов.

Тут бушует одержимость — мы на огненной земле.

Душно и невыносимо, но живи и будь смелей!

Как бы ни так, как бы ни просто

Нам удалить чип в голове.

Да!

Белый флаг, запрет на доступ;

Но как дышать, когда ты на дне?

Ураганы сносят

На своём пути ветхие мосты!

И где в спину камень бросят?

В недрах пустоты молча бродим мы!

Так много иллюзий.

А что, если вдруг развяжется узел.

От холода снова сбегаем на юг.

Ураганы сносят

На своём пути ветхие мосты!

И где в спину камень бросят?

В недрах пустоты молча бродим мы!

Під ногами чорний попіл, як на вогненній землі.

Закували руки в ланцюги, хто з нас тепер сильніший?

Роби вдих, а якщо мимо заберуть твоє тепло.

Покажи обличчя без гриму, і живи поки що живий.

Як би ні так, як би ні просто

Нам видалити чіп у голові.

Так!

Білий прапор, заборона на доступ;

Але як дихати, коли ти на дні?

Урагани зносять

На своєму шляху старі мости!

І де в спину камінь кинуть?

У надрах порожнечі мовчки бродимо ми!

Збираємо знаки згори, що на стику двох світів.

Нас не бачать, тихіше-тише.

Ховай подалі свій улов.

Тут вирує одержимість — ми на вогненній землі.

Душно і нестерпно, але живи і будь сміливіше!

Як би ні так, як би ні просто

Нам видалити чіп у голові.

Так!

Білий прапор, заборона на доступ;

Але як дихати, коли ти на дні?

Урагани зносять

На своєму шляху старі мости!

І де в спину камінь кинуть?

У надрах порожнечі мовчки бродимо ми!

Так багато ілюзій.

А якщо раптом розв'яжеться вузол.

Від холоду знову збігаємо на південь.

Урагани зносять

На своєму шляху старі мости!

І де в спину камінь кинуть?

У надрах порожнечі мовчки бродимо ми!