Зимняя прогулка по Воробьёвым горам - Алексей Иващенко

Посмотри, как деревья заснежены

Посмотри, как печальна река

Разгляди в полумраке разреженном

Как она подо льдом глубока

Все слова, что доселе не сказаны

Мы прочтем в тайном спектре луны

Будто два представителя разума

С двух планет, что с Земли не видны

Да, любимая, реки застывают,

А под панцирем тонкая вода

Да, любимая, вот ведь как бывает

Да, любимая, да.

В тишине по поверхности шарика

Что сквозь тьму по орбите скользит

Мы пройдём и ночная Москва-река

От себя лунный свет отразит

Мы поймём, что вдвоём помещаемся

В этот луч, отражённый от льда,

А потом так легко попрощаемся

Навсегда, навсегда, навсегда

И расстанутся, тихо улыбаясь

Два разведчика с двух чужих планет

Нет, любимая, я не ошибаюсь

Нет, любимая, нет.

Подивися, як дерева засніжені

Подивися, як сумна річка

Розглянь у напівтемряві розрідженому

Як вона під льодом глибока

Всі слова, що досі не сказані

Ми прочитаємо в таємному спектрі місяця

Начебто два представники розуму

З двох планет, що з Землі не видно

Так, кохана, річки застигають,

А під панцирем тонка вода

Так, кохана, ось як буває

Так, кохана, так.

У тиші по поверхні кульки

Що крізь темряву по орбіті ковзає

Ми пройдемо і нічна Москва-ріка

Від себе місячне світло відобразить

Ми зрозуміємо, що вдвох поміщаємось

У цей промінь, відбитий від льоду,

А потім так легко попрощаємося

Назавжди, назавжди, назавжди

І розлучаться, тихо посміхаючись

Два розвідники з двох чужих планет

Ні, кохана, я не помиляюся

Ні, кохана, ні.