Он дарит белые цветы - Александр Вестов

Я не скучаю по тебе, пока.

Зачем скучать, всё уже прошло.

Я стал чужим, ты очень далека.

Другой тебя, уж ждёт давно.

Он дарит белые цветы.

Он строит новые мечты.

А мне сегодня, приснилась ты.

А дождь стучится в наши окна, льёт.

А дождь, ведь это слёзы — неба.

А нас с тобою дома, кто-то ждёт.

И не вернуть, дыхание лета.(2х)

Я не звонил, тебе давно.

Зачем звонить, зачем мешать?

Нам было раньше, так тепло.

Я не скучаю, устал скучать.

Дарил я белые цветы.

Я строил глупые мечты.

Но всё прошло, вновь снишься ты.

А дождь стучится в наши окна, льёт.

А дождь, ведь это слёзы — неба.

А нас с тобою дома, кто-то ждёт.

И не вернуть, дыхание лета.(4х)

Я не нудьгую за тобою, поки що.

Навіщо нудьгувати, все вже минулося.

Я став чужим, ти дуже далека.

Інший тебе, вже чекає давно.

Він дарує білі квіти.

Він будує нові мрії.

А мені сьогодні, наснилася ти.

А дощ стукає в наші вікна, ллє.

А дощ, адже це сльози — неба.

А нас із тобою вдома, хтось чекає.

І не повернути, дихання літа.(2х)

Я не дзвонив, тобі давно.

Навіщо дзвонити, навіщо заважати?

Нам було раніше, так тепло.

Я не нудьгую, втомився нудьгувати.

Дарував я білі квіти.

Я зводив дурні мрії.

Але все пройшло, знову снішся ти.

А дощ стукає в наші вікна, ллє.

А дощ, адже це сльози — неба.

А нас із тобою вдома, хтось чекає.

І не повернути, дихання літа.(4х)