Les jardins de minuit - Alcest

Il est un chemin

Masque qui s’efface

A la lisière

Des cyprès argents

Je lasserai ce soir

Les sirènes envoûtantes

Et les astres m’y guider

De leur triste chant

Mes parcelles non humanes

Se mélent au cœur

De l’eau bleue qui sommeille

Dans les jardins de minuit

Où s’est arrété le temps

Instinct spirituel

Donne-moi la force

Les rigueurs de ce monde

Rêves éveillés

Donnez-moi le courage

D’accueiller pleinement

La lumière autant que l’ombre

Dans les jardins de minuit

Les arbres s'élancent

Vers des lunes recueillies

Dans les jardins de minuit

Des géants s'élèvant

Au vent déchirant la nuit

Є спосіб

маска, яка тьмяніє

На краю

сріблясті кипариси

Я втомлюся сьогодні ввечері

Чарівні сирени

І зірки ведуть мене туди

Про їх сумну пісню

Мої нелюдські сюжети

Змішатися в серці

Спляча блакитна вода

У опівнічних садах

Де стояв час

духовний інстинкт

дай мені сили

Суворість цього світу

мрії

дай мені сміливості

Повністю вітати

Світло стільки ж, скільки тінь

У опівнічних садах

Дерева злітають

Назустріч зібраним місяцям

У опівнічних садах

Велетні піднімаються

На вітрі рве ніч