Main Title: Prologue Pt. 2 - Alan Menken

Then one night, an unexpected intruder arrived to the castle, seeking shelter

from the bitter storm.

As a gift, she offered the prince a single rose.

Repulsed by her haggard appearance, the prince turned the woman away…

But she warned him not to be deceived by appearances…

For beauty is found within.

When he dismissed her again, the old woman’s outer appearance melted away to

reveal a beautiful enchantress.

The prince begged for forgiveness, but it was too late.

For she had seen that there was no love in his heart.

As punishment, she transformed him into a hideous beast and placed a powerful

spell on the castle and all who lived there.

As day bled into years, the prince and his servants were forgotten by the world,

for the enchantress had erased all memory of them from the minds of the people

they loved.

But the rose she had offered was truly an enchanted rose.

If he could learn to love another and earn their love in return by the time the

last petal fell, the spell would be broken.

If not, he would be doomed to remain a beast for all time.

As the years passed, he felt into despair and lost all hope, for who could ever

learn to love a beast?

Одного разу вночі до замку прибув неочікуваний зловмисник, шукаючи притулку

від лютої бурі.

У подарунок вона піднесла принцу єдину троянду.

Відштовхнувшись від її виснаженого вигляду, принц відвернув жінку...

Але вона попередила його, щоб його не обманювала зовнішність…

Бо краса знаходиться всередині.

Коли він знову відпустив її, зовнішність старої жінки розтанула

виявити прекрасну чарівницю.

Принц благав пробачення, але було пізно.

Бо вона бачила, що в його серці немає любові.

Як покарання, вона перетворила його на огидного звіра та поставила могутнього

заклинання на замок і всіх, хто там жив.

Як день перетікав у роки, князь і його слуги були забуті світом,

бо чарівниця стерла з пам’яті людей усяку пам’ять про них

вони любили.

Але троянда, яку вона запропонувала, була справді зачарованою трояндою.

Якби він зміг навчити любити іншого й заслужити їхню любов у відповідь до часу

впала остання пелюстка, заклинання було б розірвано.

Якщо ні, то він був би приречений залишатися звіром назавжди.

Минали роки, він впав у відчай і втратив будь-яку надію, хто б міг

навчитися любити звіра?