Troie - Akhenaton, Sako

L’orée du 21ème siècle

Voit l’apogée de l'éternel combat,

Opposant les Troyens de la variété

Aux Spartiates,

Valeureux guerriers du sens,

Ayant comme seules armes

La puissance de leurs sons

Et leurs âmes, la ferveur

Et la violence de ces affrontements

Donnent la sève de ce glorieux récit.

A l’heure oùcelui-ci vous est conté,

Les Spartiates débarquent sur la plage.

«J'ai pris le champion de ton trou,

Il a rejoint l’autre rive,

Traînésous les murs de Troie,

Attachéderrière un char d’Audrime,

Le soir venu, c’est dans la douleur

Que les frères de mon camp

M’ont réclaméAchille,:

Je t’en prie, rends-nous le foie !

Ils ont séquestréle verbe,

Jamais j’arrêterais le combat

Jusqu'àque ces imposteurs

Se la ferme, le soir,

Les condamnent àvoir venir

La charge de Myrmidon,

Dressépour écraser,

Cravacher les perpidons.

Ôverbe, regarde l’horizon,

La mer est couverte.

On vient pour te sortir hors de ta prison,

Retourne làoùles bercés sont allègres,

Les avants beaucoup tomberont

Sous la catapulte et l’arbalète.

Tour d’ivoire, geôle aux mille pierres,

Artiste de l’illusion, oùles paillettes brillent,

Oùles fils de nos rimes étrillent,

Y’a pro-fusion

Les rangs s'étiolent sur les marches

oùy'a les têtes de leurs idoles.

La plage a étéprise,

Et la terreur s’est répandue au

Sein des c?

urs, Troyens dépéris,

La colère et la masse

de guerriers Spartiate ne cessait de grandir.

Le vent de la libertésoufflait et dans la geôle du père.

«Entends-tu la complainte

Du vaillant qui mord la poussière,

Qui meurt pour une cause noble,

Pauvre, loin de ses terres,

Chute pour le bien le plus précieux

De l’Homme,

De sombres récits décorent mon corps,

J’ai la pore de mon corps de mon argile,

Avec des rêves plein les poches,

Le chemin emprunté, en forçant bras,

C’est bien trop souvent le front des proches,

Les lanternes qu’on décroche,

Eclairent peu nos voix,

Alors tenez-vous prêts àl'affront des proches,

Drame dans la plaine,

Casques, armures noirs pour la peine,

C’est ma mémoire,

Faut-il vraiment voir pour la perdre?

Si d’aventure tu guerroyais sur ces pistes

Le dernier flash de ta vie

Serait d’Achille le guerrier triste.

Ô, Troyens, je vous en conjure,

Rendez-nous les mots,

Rendez-nous les songes,

Rendez-nous les jours les nuits,

Passés qu'àmain la main,

Ecrits en majuscule,

Récitant àvoix haute

Tous les poèmes du crépuscule,

Mars coule dans nos veines,

Et rien ne pourra changer ça.

La multitude de nos hoplites

Recouvrent la plaine,

Cette corse inouïe rend jaloux

Le Soleil lui-même,

Tant bien qu’un mouvement de pas

Jette l’ombre sur la Terre !

Nous voici àl'orée,

Du jour-gloire de mes frères,

L’entêtement de Troie l’aura donc

Menéàsa perte,

Pleurs dans mon sillage,

Tous ravisseurs verbes,

Leur maudit palais,

Je le démolirai pierre par pierre,

Rimes après rimes,

Lettres après lettres,

L’histoire de la musique retiendra,

Qu’on a marteléleurs noms sur les tablettes,

Et si un jour, leur descendance se relève,

Ils reverront nos trirèmes,

Je le jure par mon glaive !

Світанок 21 століття

Побачити кульмінаційний момент вічної боротьби,

Протиставлення різноманітних троянів

До спартанців,

Відважні воїни сенсу,

Маючи як тільки зброю

Сила їхніх звуків

І їхні душі, запал

І жорстокість цих зіткнень

Дайте життєву силу цієї славної казки.

У той час, коли про це тобі скажуть,

Спартанці висаджуються на березі.

«Я взяв чемпіона з твоєї нори,

Він дійшов до іншого берега,

Затягнувши під стіни Трої,

Прив'язаний за колісницю Одрім,

Увечері болить

Це брати мого табору

Ахіллес запитав мене:

Будь ласка, поверніть нам печінку!

Вони виділили дієслово,

Я ніколи не зупиню боротьбу

До цих самозванців

Мовчи, ввечері,

засуджувати їх прийти

Заряд Мирмідона,

Одягнений, щоб розчавити,

Збити перпідони.

Овербе, подивись на горизонт,

Море похмуре.

Ми прийшли, щоб витягнути тебе з в'язниці,

Повернись туди, де радіють колиски,

Фронтів багато впаде

Під катапульту і арбалет.

Вежа зі слонової кістки, в'язниця з тисячею каменів,

Художник ілюзії, де сяють блискітки,

Там, де м'яться нитки наших рим,

Є про-злиття

На східцях в’януть ряди

де голови їхніх ідолів.

Пляж захопили,

І терор поширився на

Грудь c?

urs, висохлі трояни,

Гнів і Меса

кількість спартанських воїнів постійно зростала.

Віяв вітер свободи і в батьковій тюрмі.

«Чуєш лемент

Про відважного, що кусає пил,

Хто гине за благородну справу,

Бідний, далеко від своїх земель,

Влюбитися в найдорожче добро

людини,

Темні казки прикрашають моє тіло,

У мене пора мого тіла з моєї глини,

З мріями, повними кишень,

Пройдений шлях, змушуючи зброї,

Це дуже часто чоло коханих,

Ліхтарі, які ми знімаємо,

Не просвіщай наші голоси,

Тож будьте готові до образи близьких,

драма на рівнині,

Шоломи, чорні обладунки на горе,

Це моя пам'ять

Ви справді повинні бачити, щоб втратити це?

Якщо випадково ти воював на цих трасах

Останній спалах твого життя

Ахілл був би сумним воїном.

О троянці, я благаю вас,

дай нам слова,

Поверни нам мрії,

Поверни нам дні ночі,

Пройшов тільки вручну,

з великої літери,

декламування вголос

Всі сутінкові вірші,

Марс тече нашими венами,

І ніщо не може цього змінити.

Безліч наших гоплітів

Покрити рівнину,

Ця неймовірна Корсика змушує вас заздрити

Саме Сонце,

А також кроковий рух

Кинь тінь на Землю!

Ось ми на краю,

З дня слави моїх братів,

Тож троянське впертість матиме його

Призвело до його втрати,

Сльози на моїх слідах,

Усі дієслова captors,

Їхній проклятий палац,

Я зруйную його камінь за каменем,

Рима за римою,

Лист за листом,

Історія музики запам'ятає,

Що ми забили їхні імена на табличках,

І якщо одного разу їхнє потомство воскресне,

Вони знову побачать наші трієри,

Клянусь своїм мечем!