Mes Soleils Et Mes Lunes - Akhenaton, Sako

Pour mes soleils et mes lunes, j’emporterai, tous les soleils et les dunes

Tous les palais, les jardins, l’or?

Vu dans mes sommeils et mes plumes

J’rendrai aux nues, la pluie d'étoiles qu’est tombé sur terre

De la voûte céleste, moi sommaire mère poussière assise

sur la croûte terrestre

Regard nébuleux;

car mes songes portent aux éthers

Point d’vue fabuleux;

insuffle l’air neuf,

pur au coeur d’mes feuilles et mes vers

Mansarde ouverte sur une cité d' lumière, l’horizon s’perd sur

Des tours et des dômes paisible havre de paix pour des femmes et des hommes

Pour vous j' porterai une source pure, jaillie d’un rocher

Qu’jamais l’aventurier n’a touché, ni l’aîné pour ses soeurs et ses frères

Cavalier, fier, porteur d’amour au fond du Cypher

Chacune de mes prières, sert Dieu, perd maudit Lucifer

Dans la soie d’Samarcande, j’envelopperai mes douces pensées pour vous

Et votre mère panserait toutes mes blessures au coeur d’mon âme et ma chair

N’voyez pas l’univers, comme une frontière entre l’sombre et le clair

Le sabre et le clair, catégories, des classes comme le notaire et le clerc

J’poserai au dessus d’vos têtes un bouclier fait d’cuivre et de fer

Où Dieu scellera notre union éternelle comme le tonnerre et l'éclair

J’dépose ma vie à vos pieds j’n’en ai qu’une elle est chère.

Refrain (x2)

Sako

Pour mes soleils et mes lunes,

Je ferai du futur une épure simple de lecture

Chasserai la peur et ses brumes

Pour que vos rêves restent ce refuge que le ciel murmure

Je paverai les rues d'élans de mon coeur pour que vos pas soient surs,

Parce que chaque jour se fait rude par nature.

Sako

J’rentre des deux pieds dans la tornade de mes nerfs,

Entre la plume et la pierre ma prose loge, esseulé j’ne sais quoi faire,

J'épelle votre nom entre 1000 qui m’viennent aux oreilles,

Egrène le temps plus précieux qu’une pierre rare, lumière rare,

Génère une rare paire, j’parle du cerveau du pieu,

et d’ses deux hémisphères

A l’ombre de sycomores !

On philosophera sur la genèse et ses mystères

Comme un jeune faon pris par un aigle entre le bec et les serres

L’entrave et le fer, j’verrai vos chaînes et j’viendrai pour les défaire

J’lèguerai au fond d’une armoire un recueil métaphorique

Comme un adoubement, célébrant une nouvelle génération poétique

Un hiver un d’ces mois rude, ou l’blizzard, glace les rivières

Mon sac sera remplir de dattes et d’vent du désert

D’un rayon d’pulsar, d’une galaxie qui décline sous l’poids des âges

S'écroule sur elle même, j’conterai cette histoire pour qu’elle n’aime

Longtemps reclus, dans l' fort discipline ascétique sévère

Difficile comme discerner, la démarcation entre le ciel bleuet la mer

Impact frontal et pontage, d’ou contact polaire

Nos yeux s’croisent, comme les hauts jets d’matière

au dessus des taches solaires

Cette strophe, bien plus qu’une lettre vulgaire

Révèle une différence majeure,

comme celle existant entre le sable et le verre

Levons nos coeurs à la gloire de lampes dans le jardin secret des pères

Ou chaque seconde, passée, voit une pensée adressée à ses perles.

C’est une pensée adressée à mes perles.

Refrain (x2)

За свої сонця й місяці я візьму всі сонця й дюни

Усі палаци, сади, золото?

Я бачив уві сні та моїх пір’ях

Я віддам хмарам дощ із зірок, що впав на землю

Зі склепіння небесного, мені резюме мати порох сидить

на земній корі

Хмарний погляд;

тому що мої мрії несуть до ефірів

Чудовий вид;

дихає новим повітрям,

чисте в серці моє листя і мої черви

Горище відкривається на місто світла, горизонт губиться

Башти і куполи мирний притулок для жінок і чоловіків

Для тебе я понесу чисте джерело, що б'є зі скелі

Щоб авантюрист ніколи не торкався, ані старший за своїх сестер і своїх братів

Вершник, гордий, носій любові глибоко в шифрі

Кожна моя молитва, служи Богу, втратити проклятого Люцифера

У шовк самаркандський я загорну для вас солодкі думки

І твоя мати загоїла б усі мої рани в серці моєї душі та моєї плоті

Не дивіться на Всесвіт як на межу між темрявою і світлом

Шабля і світло, категорії, класи, як нотаріус і писар

Поставлю над вашими головами щит із міді й заліза

Де Бог запечатає наш вічний союз, як грім і блискавка

Я кладу своє життя до твоїх ніг, у мене є тільки одне, яке вона дорога.

Приспів (x2)

Сако

За мої сонця і мої місяці,

Я зроблю майбутнє легко читаним планом

Прогнати страх і його тумани

Щоб твої мрії залишилися тим притулком, про який шепоче небо

Я прокладу вулиці лосем серця, щоб твої кроки були впевнені,

Бо кожен день суворий від природи.

Сако

Я йду обома ногами в смерчі моїх нервів,

Між пером і каменем лежить моя проза, самотня, не знаю, що робити,

Я пишу твоє ім'я між 1000, які приходять до моїх вух,

Час подряпини дорожчий за рідкісний камінь, рідкісне світло,

Створіть рідкісну пару, я говорю про мізки купи,

і дві його півкулі

У тіні явора!

Ми будемо філософствувати над генезою та її таємницями

Як молоде оленятко, яке орел потрапив між дзьобом і кігтями

Кайдани й залізо, я побачу твої ланцюги і прийду їх розірвати

Я заповідаю на дно шафи метафоричну колекцію

Як дубляж, святкуючи нове поетичне покоління

Зима, один із тих суворих місяців, коли хуртовина заморожує річки

Мій мішок буде наповнений фініками та пустельним вітром

Про промінь пульсара, про галактику, що спадає під вагою віків

Рухнеться на себе, я розповім цю історію так, щоб вона не сподобалася

Довгий відлюдник, у сильній аскетичній дисципліні

Важко розрізнити розмежування між блакитним небом і морем

Фронтальний удар і перемикання, що призводить до полярного контакту

Наші очі зустрічаються, як високі струмені матерії

над сонячними плямами

Ця строфа набагато більше, ніж вульгарний лист

Виявляє основну різницю,

як між піском і склом

Піднесіть наші серця до слави світильників у таємному саду батьків

Або кожна секунда, що пройшла, бачить думку, звернену до її перлин.

Це думка, звернена до моїх перлин.

Приспів (x2)