Et je voyage - Ajda Pekkan

Je ne regarde pas la portière,

J’aime l’eau dorée, la lumière,

Des quais de gare,

M’a mis tous ces détailles au rythme des railles,

Je pars …

Il y a dans chaque train, la magie du train Siberien,

Je vois venir,

Les forêts, des villes dorées,,

Tracées comme de souvenirs

Et je voyage,

Je laisse ma place à mon abscence

Je ne maquille pas mon existence

Un amour fatigué, fatigué

Et je voyage

De vieux quartiers en plages blanches

J’attends que la vie recommence

Loin d’un amour trop fatigué, fatigué

Dans cet hôtel inconnu

Je dors comme je ne dormais plus

Depuis le soir

L’envie de revoir le soleil

Au matin le réveil, je parle

Я не дивлюся на двері,

Люблю воду золоту, світло,

станційні платформи,

Вставте мені всі ці деталі в ритм глузування,

Я йду геть …

У кожному поїзді є магія сибірського поїзда,

Я бачу, що прийде,

Ліси, золоті міста,

Простежується як спогади

І я подорожую,

Я поступаю місцем своїй відсутності

Я не вигадую своє існування

Втомлене, втомлене кохання

І я подорожую

Від старих кварталів до білих пляжів

Я чекаю, коли життя почнеться знову

Далеко від кохання надто втомився, втомився

У цьому невідомому готелі

Я сплю, як ніколи не спав

З вечора

Бажання знову побачити сонце

Вранці прокидаюсь, говорю