No Se Rinde - Aitor, Santaflow

Después de quinientos kilómetros de recorrido

Toca esperar dos horas al técnico de sonido

Miguel es cantautor, siempre va con su guitarra

Como si necesitara cantarte cada palabra

Uno, dos;

uno, dos

Empieza el concierto, el micrófono acopla

Habrá treinta personas y a veinte el show se la sopla

Están hablando de sus cosas cruzados de brazos

Acaban las canciones, no se oyen aplausos

Miguel mantiene la sonrisa, actitud ante todo

Pase lo que pase, va a encargarse de darte un buen bolo

Pero le duele, le duele invertir tanto

Y el caché de la noche no da ni pa' cubrir los gastos, oh no

Una cerveza en la barra antes de volver a casa

Una libreta que narra esta historia de un fracaso

Son tantos años dandos falsos pasos ¿para qué?

Amigos y extraños le aconsejan que lo deje de una vez

La gente siempre tiene que decir que le conviene

«Miguel, tienes que ser listo»

«Vives en un altibajo y necesitas un trabajo»

«No se puede vivir de esto»

Yo me acerqué hacia él y le compré su disco

Dijo «significa el mundo entero para mí este gesto»

No se rinde…

No se rinde quien lo lleva dentro y sigue

Pasa el tiempo, no importa el qué dirán

Algunos repetirán: «te lo dije, no hay futuro en esto» es triste

Es un reflejo de esa gente vulgar que ha olvidado soñar

Cristina tiene un grupo, su vida es el Rock&Roll

Ella siempre lo supo, compuso con mucho amor

Cada línea, cada tema, sí, cada maqueta

La realidad es que le esperan un par de maletas en la puerta

Pues trabaja en una orquesta y siempre jura que lo dejará

Pero hay que pagar las facturas

No le agrada cantar el hit del verano, pero es lo que hay

Ay, flipé cuando hizo «Sweet Child O' Mine»

¡Pues menuda voz!

Hay talento y nadie lo discute

Me duele un montón verla haciendo coreografías cutres

Y a las 6:00 de la mañana, cuando acaba

Aún tiene ganas de ponerse a componer para su grupo

Y sufre porque debe ajustar fechas y hay que esperar

Por estar siempre en la brecha y a punto de despegar, ay!

El grupo tiene seguidores en ciudades

Pero cada vez son más mayores y hay responsabilidades

Ella se niega a dejar esto en el olvido

Que sea el hobby de los jueves

Pensar «¿Qué pudo haber sido?»

Yo la conocí en una fiesta, tocaba su orquesta

Me dio su maqueta y la llevo siempre conmigo

No se rinde quien lo lleva dentro y sigue

Pasa el tiempo, no importa el qué dirán

Algunos repetirán: «te lo dije, no hay futuro en esto» es triste

Es un reflejo de esa gente vulgar que ha olvidado soñar

Esta es la historia de muchos, pero la gloria de pocos

La casa de los que fuimos llamados «locos», nosotros

Siempre escucharemos miles de consejos

Que son viles reflejos de cómo sois vosotros

Esta es la historia de muchos, pero la gloria de pocos

La casa de los que fuimos llamados «locos», nosotros

Siempre escucharemos miles de consejos

Que son viles reflejos de cómo sois vosotros

Diles

Wuh!

Primero te dirán que lo dejes

Luego te dirán que te acuerdes de ellos

Hahaha

Після п’ятсот кілометрів шляху

Пора чекати дві години звукооператора

Мігель – співак і автор пісень, він завжди ходить зі своєю гітарою

Наче мені потрібно співати тобі кожне слово

Один два;

один два

Концерт починається, вмикається мікрофон

Буде тридцять людей, а о двадцять шоу буде зірвати

Вони зі схрещеними руками говорять про свої речі

Пісні закінчуються, оплесків не чути

Мігель зберігає посмішку, ставлення понад усе

Що б не трапилося, він подбає про те, щоб дати вам хороший концерт

Але боляче, боляче так багато вкладати

Та й нічного тайника не вистачає, щоб покрити витрати, о ні

Випити пива в барі перед відправленням додому

Блокнот, який розповідає цю історію провалу

Минуло стільки років хибних кроків, для чого?

Друзі та незнайомі люди радять відразу покинути його

Люди завжди повинні говорити, що їм це підходить

«Мігель, ти повинен бути розумним»

«Ти живеш у злетах і падіннях, і тобі потрібна робота»

«Це не може жити»

Я підійшов до нього і купив його платівку

Він сказав, що "цей жест означає для мене весь світ"

Він не здається…

Хто несе його всередину і йде слідом, той не здається

Час минає, що б вони не говорили

Деякі повторять: «Я ж тобі казав, у цьому немає майбутнього» — сумно

Це відображення тих простих людей, які забули мріяти

У Крістіни є група, її життя — рок-н-рол

Вона завжди знала, складала з великою любов’ю

Кожен рядок, кожна тема, так, кожен макет

Реальність така, що біля дверей вас чекає пара валіз

Ну, він працює в оркестрі і завжди клянеться, що кине

Але ви повинні оплачувати рахунки

Він не любить співати хіт літа, але він такий, який є

О, я злякався, коли він зробив "Sweet Child O' Mine"

Ну який голос!

Талант є, і його ніхто не обговорює

Мені дуже боляче бачити, як вона робить жахливу хореографію

А о 6:00 ранку, коли закінчиться

Ви все одно хочете почати писати для своєї групи

І він страждає, тому що йому доводиться коригувати дати і чекати

За те, що завжди був у розриві і збирався злетіти, о!

Група має послідовників у містах

Але вони старіють і є обов’язки

Вона відмовляється відпустити це

Зробіть це хобі четверга

Подумайте: «Що могло бути?»

Я познайомився з нею на вечірці, вона грала у своєму оркестрі

Він дав мені свою модель, і я завжди ношу її з собою

Хто несе його всередину і йде слідом, той не здається

Час минає, що б вони не говорили

Деякі повторять: «Я ж тобі казав, у цьому немає майбутнього» — сумно

Це відображення тих простих людей, які забули мріяти

Це історія багатьох, але слава небагатьох

Будинок тих, кого називали «божевільними», ми

Ми завжди прислухаємося до тисяч порад

Це мерзенне відображення того, як ти є

Це історія багатьох, але слава небагатьох

Будинок тих, кого називали «божевільними», ми

Ми завжди прислухаємося до тисяч порад

Це мерзенне відображення того, як ти є

Скажіть їм

Оце Так!

Спочатку вони скажуть вам залишити це

Тоді вони скажуть, щоб ви їх запам’ятали

Хахаха