Dzīvīte - Ainars Mielavs

Dzīvīte, dzīvīte, šūpojos tevī

Vējā kā žubīte liepzariņā

Daudz tu man solīji, maz tomēr devi

Vai nav vienalga, rai-dai-dai-dā

Dzintara gredzenu solīja saldi

Dziļjūras vārava visskaistākā

Gredzens un devēja, putas un maldi

Krastā tik viļņi dej, rai-dai-dai-dā

Skumjas un laime kā vītenis vijas

As’ra krīt biķerī zeltzeltītā

Dienā, kad krūtis raud nakts melodijas

Dienā, kad jādzied man, rai-dai-dai-dā

Krūtīs, kas dzimis, lai krūtīs ar' miris

Vieglāk tā glabāt to baltsmiltājā

Vaiņagā pēdējais zieds, kad būs iris

Izirs ir vaiņags pats, rai-dai-dai-dā

Pārtrūks un izirs, un velti sirds taujā

Brīdi kā rūgto vērst saldākajā

Sirds mana nerātnā, sirds mana straujā

Pārtrūksi tomēr reiz, rai-dai-dai-dā

Життя, життя гойдається в тобі

На вітрі, як зяблик на гіллі липи

Ти багато обіцяв мені, але мало дав

Не має значення, рай-дай-дай-да

Бурштиновий перстень обіцяв солодке

Найкрасивіший глибоководний огірок

Кільце і передавач, піна і омана

Танцюють хвилі на березі, рай-дай-дай-да

Печаль і щастя сплуталися, як нитка

Ас'ра падає в чашу позолочену

У день, коли скриня плаче мелодії ночі

В день співати мені рай-дай-дай-да

В скрині що народилось, до скрині з' вмерло

Його простіше зберігати в білому піску

Остання квітка у вінку, коли буде ірис

Ізір сам вінчається, рай-дай-дай-да

Зламається і зникне, і зникне в муках серця

Мить перетворює гірке на солодке

Моє серце неслухняне, моє серце швидке

Раз зупинишся, рай-дай-дай-да