Labradors - Ainars Mielavs

No skumjām aizsala logi, par krusu pārvērtās vējš

Pat karstākās pirtis un krogi šīs krustceles neizkausēs

No asarām piebrieda durvis, nav nozīmes aizbultēt ciet

Tās neatvērtu pat burvis, kaut būtu iemīlējies

Bet viņš kā labradors skrēja pa sniegu

Tik pārlieku baltu un liegu

Lai zem lavīnām meklētu viņu

Savas mīļotās sirdsapziņu

No dusmām aizdegās zārdi ar sausiem solījumiem

Bet steigā izteiktie vārdi nu kļuva par karavīriem

No naida sadrupa sienas ap slāpētām emocijām

Un visas parastās dienas tad tapa par labākajām

Від смутку померзли вікна, вітер перетворився на град

Навіть найгарячіші сауни та паби не розтоплять ці перехрестя

Двері були мокрі від сліз, немає сенсу їх зачиняти

Навіть чарівник не відчинив би їх, навіть якби був закоханий

Але він бігав по снігу, як лабрадор

Такий занадто білий і голий

Шукати його під лавинами

Совість вашого коханого

Від злості спалахнули серця сухими обіцянками

Але слова, сказані поспішно, стали солдатами

Ненависть руйнує стіни навколо пригнічених емоцій

І всі звичайні дні стали найкращими