Bir Anka Kuşu - Ahmet Kaya

Yüzlerce soğuk namlu üzerime çevrildi

Yüzlerce demir tetik aynı anda gerildi

Anne, beni söğüdün gölgesinde vurdular

Öpmeye kıyamadığın oğlun yere serildi

Üşüştü birer birer çakallar üzerime

Üşüştü her bir yandan göğsüme, ciğerime

Anne, beni leş gibi yiyip talan ettiler

Teşhis edilmek için savurdular önüne

Yeryüzündeki acıların

Hepsini, hepsini tattım

Heder oldum, ekmeğime tütün kattım

Beni milyon kere yaktılar üst üste

Bir anka kuşu gibi anne, bir anka kuşu gibi anne

Kendimi külümden yarattım

Geceler tanır beni;

konarım, göçerim ben

Geceler tanır beni;

kan damlar, içerim ben

Anne, sen beni unut karanlığın bağrında

Kırmızılar ekerim, siyahlar biçerim ben

Suçüstü yakalandım bölüşürken kalbimi

Suçüstü, kelepçeyle yardılar bileğimi

Anne, ben diyar diyar umudun savaşçısı

Bir tutam sevgi için dağladım gözlerimi

Promethus’tum, çiviyle çakılırken taşlara

Ciğerimi kartallara yedirdim

Spartaküs'tüm, köleliğin çığlığında

Aslanlara yem oldum, tükendim

Kör kuyuların dibinde Yusuf’tum

Kerbela çölünde Hüseyin

Zindanlarda Cem Sultan, sehpada Pir Sultan

Kaçıncı ölmem, kaçıncı dirilmem bu?

Tanrılardan ateş çaldım

Yüzyıllarca tutuştum, üst üste yandım

Bir anka kuşu gibi anne, bir anka kuşu gibi

Kendimi külümden yarattım

На мене обернулися сотні холодних бочок

Одночасно натиснули сотні залізних спускових гачок

Мамо, мене застрелили в тіні верби

Твій син, якого ти не міг цілувати, упав на землю

Один за одним на мене набігали койоти

Холодно з усіх боків моїх грудей, моєї печінки

Мамо, вони мене з'їли і пограбували

Їх кинули перед ним для впізнання

про біль на землі

Я скуштував їх усіх

Я став відходом, я додав до хліба тютюну

Вони палили мене мільйон разів поспіль

Мама як фенікс, мати як фенікс

Я створив себе зі свого попелу

Ночі знають мене;

Я приземлююся, я мігрую

Ночі знають мене;

кров капає, я п'ю

Мамо, ти забуваєш мене в лоні темряви

Сію червоні, пожинаю чорні

Мене спіймали на гарячому, коли я розділив моє серце

З червоною рукою вони зламали мені зап’ястя наручниками

Мамо, я воїн надії від землі до землі

Я спалив очі від щіпки любові

Я був Прометом, прибитим до каміння

Я нагодував свою печінку орлам

Весь Спартак у крику рабства

Я нагодований левами, я знесилений

Я був Юсуфом на дні сліпих колодязів

Хусейн в пустелі Кербела

Джем Султан у підземеллях, Пір Султан на журнальному столику

Скільки разів це моя смерть, що моє воскресіння?

Я вкрав вогонь у богів

Я горів століттями, горів один за одним

Мама як фенікс, як фенікс

Я створив себе зі свого попелу