Denizin Ardı Özgürlük - Ahmet Kaya

Ne demeli şimdi

Bir çiğdemin toprağı yırtışını seyredişim

Göğe mi dokunmalı, ucuna mi körpe filizin?

Öyleyse karanlık sokaklarda koştuğumu düşün

Ay gene bir kadın gibi sarkıyorken denize

Dirseklerimle böğrüme gömdüğüm titremeyi düşün

Oradan göğsümü kaplayışını soğuk bir terin

İlk sözcüğü anlamla birleştiren çocuğu düşün

Onun kavradıkça derinleşen şarkısını

Vay perçemle günün huysuzluğu dolaşan kısrak

Vay acemi öpüşlerden gövdeme boşalan acımtırak haz

Telaş, kıvranış, parıltılı gözlerdeki atılganlık

Ya görevin ne senin, görevin?

Oynaşmak değil mi içimdeki savaşmak duygusuyla?

Ve benim nevresimim kararmışsa kirden, rutubetten

Sarhoşsam gülümseyişlerden ağlayışlardan

Ve kaynak sularıyla üstüme yağan aydınlık hulyaları

Senden gelen ısıyla koruyorsam

Ne demeli simdi

Ey serçelerin sabahlarla doluştuğu cıvıltı?

Ey bir romanın olur olmaz yerinde dikkatti çeken hayal

Kalbimi çevreleyen sevda gözeneyi

Acıyış, şefkat, umursayış, hırçınlık seli

Beni düşün öyleyse

Beni hayretin ve karanlığın eşiğinde

Beni fitillerde başlayan bir fısıltı

Anında ilk satırı yazarken bir bildirinin

Kulaktan kulağa dolaşan haberlerin bağrında

Beni dar camlarda değil

Bir bulutun seyrinde düşün

Burada ortasında sıçraya sıçraya kabaran alevlerim

Що тепер казати

Я дивлюся, як крокус рве землю

Чи варто торкнутися неба чи кінчика свого молодого паростка?

Тож подумай, що я біжу темними вулицями

Поки місяць знову як жінка звисає,

Подумайте про тремтіння, яке я ховав ліктями в бік

Звідти холодний піт вкрив мої груди.

Подумайте про дитину, яка пов’язує перше слово зі значенням

Його пісня, яка стає глибшою, коли я її сприймаю

ого, примхлива кобила дня з моїм чубом

Вау, гірко-солодка насолода, що розливається від молодих поцілунків на моєму тілі

Метушня, корчання, напористість в блискучих очах

Який твій обов'язок, твій обов'язок?

Хіба це не для того, щоб грати з відчуттям боротьби всередині мене?

А якщо моя постіль почорніла від бруду, вогкості

Якщо я п'яний від усмішок і плачу

І світлі сни, що обливаються на мене весняними водами

Якщо я захищаю теплом від тебе

Що тепер казати

Ой горобець цвірінькання вранці?

О, мрія, яка привертає увагу, як тільки стає роман

Пора кохання, що оточує моє серце

Потік жалю, співчуття, турботи, образи

так думай про мене

Здивуй мене і на межі темряви

Шепіт, який починає мене на гнітах

Миттєво зробіть заяву, вводячи перший рядок

У серці новини циркулюють від вуха до вуха

не я у вузьких вікнах

Думайте в ході хмари

Ось моє полум’я стрибає посередині