Солнце - Аффинаж

Моё солнце, тебя так мало — захлебнулось в ливнях...

Моё солнце остывало в синих линиях.

Моё солнце ненастья за горы загнали, бросили в море.

Моё солнце, гори, не гасни или горе мне, горе!

Сколото с неба ветрами, брошено на дно

Золото — единственное, одно.

Упаду в моря, утону там, где ты — тело моё забери.

Лишь бы только не зря!

Только из темноты свети, гори,

Моё солнце!

Моё солнце!

Моё солнце, чуть ниже ключицы пронзи, как копьё!

Моё солнце, мне тревожные птицы кричат "Больше не твоё!"

Моё солнце, осколки твои ищу в лохмотьях туч...

Моё солнце, сохраню в груди твой последний луч.

Сколото с неба ветрами, брошено на дно

Золото — единственное, одно.

Упаду в моря, утону там, где ты — тело моё забери.

Лишь бы только не зря!

Только из темноты свети, гори,

Моё солнце!

Моё солнце!

Моё солнце!

Моё солнце!

Моё солнце!

Моё солнце!

Моё солнце!

Моё солнце!

Моє сонце, тебе так мало — захлинулось у зливах...

Моє сонце остигало в синіх лініях.

Моє сонце негоди за гори загнали, кинули в море.

Моє сонце, гори, не гасни чи горе мені, горе!

Сколоте з неба вітрами, кинуте на дно

Золото – єдине, одне.

Впаду в моря, втоплюся там, де ти — тіло моє забери.

Аби тільки не дарма!

Тільки з темряви світи, гори,

Моє сонце!

Моє сонце!

Моє сонце, трохи нижче ключиці пронзі, як спис!

Моє сонце, мені тривожні птахи кричать "Більше не твоє!"

Моє сонце, уламки твої шукаю в лахмітті хмар...

Моє сонце, збережу в грудях твій останній промінь.

Сколоте з неба вітрами, кинуте на дно

Золото – єдине, одне.

Впаду в моря, втоплюся там, де ти — тіло моє забери.

Аби тільки не дарма!

Тільки з темряви світи, гори,

Моє сонце!

Моє сонце!

Моє сонце!

Моє сонце!

Моє сонце!

Моє сонце!

Моє сонце!

Моє сонце!