Качели - Аффинаж

Летели к чёрту облака с большой скоростью

Я знал, что должно случиться осенью

Глаза и волосы мои выцветут

А твои станут чёрными с проседью

Как больно осенью горло сжимается

Как жаль, но я разучился плакать

И не умея словами всё это высказать

Упал... Упал всем телом в осеннюю слякоть.

Я умираю на качелях!

Я ненавижу этот спорт!

Как вы любили, куда смотрели?!

Что наше небо кто-то стёр

Расчёты компьютеров оказались неверными

В кострах красно-жёлтых сгорело последнее лето

Мне кашлем твоим окна в комнате вышибло

Да, я стал суеверным слишком, наверное

А люди по-прежнему верили в праздники

За хлебным мякишем не видя большего

В надгробных надписях так мало спорного

Не жаль реального - жаль иллюзорного

Я умираю на качелях!

Я ненавижу этот спорт!

Как вы любили, куда смотрели?!

Что наше небо кто-то стёр

Летіли до біса хмари з великою швидкістю

Я знав, що має статися восени

Очі та волосся моє вицвітуть

А твої стануть чорними з сивиною

Як боляче восени горло стискається

Як шкода, але я розучився плакати

І не вміючи словами все це висловити

Упав... Впав усім тілом у осінню сльоту.

Я вмираю на гойдалці!

Я ненавиджу цей спорт!

Як ви любили, куди дивилися?

Що наше небо хтось стер

Розрахунки комп'ютерів виявилися невірними

В багаттях червоно-жовтих згоріло останнє літо

Мені кашлем твоїм вікна в кімнаті вибило

Так, я став забобонним занадто, напевно

А люди, як і раніше, вірили у свята

За хлібним м'якушем не бачачи більшого

У надгробних написах так мало спірного

Не шкода реального – шкода ілюзорного

Я вмираю на гойдалці!

Я ненавиджу цей спорт!

Як ви любили, куди дивилися?

Що наше небо хтось стер