Enchantment Passing Through - Adam Pascal, Heather Headley

To sail away to half discovered places,

To see the secrets so few eyes have seen,

To see moments of enchantment on our faces,

The moments when we smile and those between.

«Are you talking about Nubia now?»

«Yes.

In a way.»

If I could leave this place then I’d go sailing.

To corners of my land where there would be,

Sweet southern winds of liberty prevailing,

a beauty so majextic and so free.

«I would take you sailing.

South.

You could be my guide.»

There’d be no ties of time and space to bind me.

And no horizon I could not pursue.

I’d leave the worlds misfortunes far behind me.

I’d put my faith and trust in something new.

But why should I tell you this.

A stranger I’ve just met.

A woman who I hardly know at all and should forget.

A journey we can only dream of.

Enchantment passing through,

and how it is I say these things

So easily to you.

«I'll never take you sailing!

I’m never going to leave Egypt again!»

«You talk as though you’ve been enslaved.

If you don’t like your fate, change it!

You are your own master, there are no shackles on you!

So don’t expect any pity or understanding from this humble palace slave.»

And why did I tell her this?!

A stranger I’ve just met.

A woman who I hardly know and will forget!

Anonymous and gone tomorrow,

Enchantment passing through

And all I’ve done is tell her things

She already knew.

She knew…

She knew…

Щоб відплисти до напіввідкритих місць,

Щоб побачити таємниці, які бачили так небагато очей,

Щоб побачити моменти зачарування на наших обличчях,

Моменти, коли ми усміхаємося, і ті, що між ними.

«Ти зараз говориш про Нубію?»

"Так.

В певному сенсі."

Якби я міг покинути це місце, я б пішов у плавання.

На куточки моєї землі, де б було,

Переважають солодкі південні вітри свободи,

краса така велична й така вільна.

«Я б узяв вас у плавання.

Південь.

Ви могли б бути моїм провідником».

Мене не було б зв’язків часу й простору.

І жоден горизонт, який я не міг би шукати.

Я залишив би світові нещастя далеко позаду.

Я б поклав свою віру й довіру до чогось нового.

Але чому я маю це вам розповідати.

Незнайома людина, яку я щойно зустрів.

Жінка, яку я майже не знаю й яку треба забути.

Подорож, про яку ми можемо тільки мріяти.

Чари, що проходять,

і як це я говорю ці речі

Так легко вам.

«Я ніколи не візьму вас у плавання!

Я більше ніколи не покину Єгипет!»

«Ти говориш, ніби ти був поневолений.

Якщо вам не подобається ваша доля, змініть її!

Ти сам собі господар, на тобі немає кайданів!

Тож не чекайте жалю чи розуміння від цього скромного палацового раба».

І чому я їй це сказав?!

Незнайома людина, яку я щойно зустрів.

Жінка, яку я майже не знаю і забуду!

Анонімний і завтра пішов,

Зачарування, що проходить

І все, що я робив, — це розповідав їй

Вона вже знала.

Вона знала…

Вона знала…