Picture of Dorian Gray - Ad Vitam Aeternam

Staring at the one occupying the picture

Both envy and hate got a grip on me

Time wouldn’t fade the lines of his face

Admired and lusted after by some noble guests

As you would be kept clear of by those who would’ve brought you up to deity

I wish time would avoid me like the plague

And devour the gentle outlines on his face

To do so I would sell my soul to the devil

No need to grieve, night is drawing near

Will take away my daydream and sink into the ocean of stranger thoughts

Your prayer sounds enchantress to me like a spell

Get drunk on my words by yearning for this new life offering itself

I’ve been listened to by the Evil One

Who has made my prayer come true

I’ve lost all kind of sleep…

The ones that once loved me died in the net of my pride and imposture…

Now I feel ashamed

Cannot hide away from the curse that prevails in me

Each night I crowd round your soul and your

Nastiest thoughts taste like exquisite food

I happened to believe from pain burden I could be freed

Once upon a human, dust do dust, ashes to ashes

And once upon a vampire, vestige for centuries…

All the more beautiful the suffer is

Unwelcome gift… immortality!

Admired and lusted after as you would be kept clear of by those who would’ve

brought you up to deity…

This obscene face gazing at me

To disclose the cruel truth of my being

I wish you dead, I’m losing grip all the same

Mankind… can’t you see this is killing me?

Дивлячись на того, хто займає фотографію

І заздрість, і ненависть охопили мене

Час не згасить зморшки його обличчя

Декількома знатні гості захоплюються й жадають

Тому що від вас тримаються ті, хто виховав би вас до божества

Я хотів би, щоб час уникав мене, як чума

І поглинати ніжні обриси на його обличчі

Щоб зробити це, я продав би свою душу дияволу

Не треба сумувати, ніч наближається

Заберу мої мрії й потоне в океані чужих думок

Ваша молитва звучить для мене чарівно, як заклинання

Напийтеся моїх слів, прагнучи цього нового життя

Мене слухав Злий

Хто здійснив мою молитву

Я втратив усі види сну…

Ті, хто колись кохав мене, загинули в сітці моєї гордості й самозванства…

Тепер мені соромно

Не можу сховатися від прокляття, яке панує в мені

Кожного вечора я юрмлюся навколо твоїй душі й тебе

Найгірші думки нагадують вишукану їжу

Я випадково вірив від тягаря болю, що можу звільнитися

Одного разу з’явилася людина, прах робить прах, попіл попілом

А колись був вампір, пережиток на століття…

Тим прекрасніше страждання

Небажаний подарунок... безсмертя!

Захоплюються та жадають, тому що ті, хто хотів би від вас,

навів тебе до божества…

Це непристойне обличчя дивиться на мене

Щоб розкрити жорстоку правду мого буття

Я бажаю тобі смерті, я все одно втрачаю хватку

Людство… хіба ви не бачите, що це вбиває мене?