The World Beyond - Abigail Williams

Dwells no man into this infinity

for as the last glow of the sun sets

i feel an affinity towards the unity

between mankind and his divinity

And the y shall live out there lives

like an atom in infinity

void of their true destiny

Though all of this holds a globe of significance to the

coarse corruption

the two thousand years of false assumption

So i gaze to the stars and seek the strange wisdom

of the worlds beyond

empowered by the pulse of the cosmos

to leave this world behind

there is an exit

I see nothing as the last glow of the sun sets

I walk this earth like sand in the wind, drifting on and on into the years

And they have lived out there lives like atoms in infinity

driven to madness the moon speaks to no one

spheres of darkness perpetual through the aeons and beyond

in the moonlight upon the shoulders of ignorance

they ask us a question one thousand words read the writing on the walls

Жодна людина не мешкає в цій нескінченності

бо заходить останнє сяйво сонця

я відчуваю спорідненість до єдності

між людством і його божественністю

І ви будете жити там

як атом у нескінченності

позбавлені їх справжньої долі

Хоча все це має велике значення для

груба корупція

дві тисячі років хибних припущень

Тож я дивлюсь на зірки й шукаю дивної мудрості

світів поза межами

уповноважений пульсом космосу

залишити цей світ позаду

є вихід

Я нічого не бачу, як останнє сяйво сонця заходить

Я ходжу цією землею, як пісок на вітрі, дрейфую і далі у роки

І вони жили там, як атоми в нескінченності

доведений до божевілля, місяць ні з ким не розмовляє

сфер темряви, вічної крізь еони й далі

в місячному сяйві на плечах невігластва

вони задають нам запитання. Тисяча слів читає напис на стінах