O Crepúsculo da Existência - A286

— Fio, se que tá ai fi?

Traz um copo de água pro pai.

Traz um copo de água pro

pai, por favor.

É você que tá ai?

— Caralho mano de novo tio.

Porra vai tomar no cu.

Não enche o saco velho do

caralho.

Fica de boa ai, vai dormir um pouco caralho!

Alguém devolva o meu sorriso, me tira dessa cama

Honra o que me disse um dia, prova que me ama vai

Quero sentir minhas pernas, bater uma bola

Cola em qualquer bote, jogar conversa fora

Não foi possível, nem fala que me entende

Se nunca se viu por um copo de água dependente

Com a mente saudável e o corpo vegetando

Dependendo de você pra comer e tomar banho

Se não é pelas vizinhas e sua compaixão

Já tava morto nessa porra podre de infecção

No mesmo colchão com as fraldas transbordando bosta

Na mesma posição, com a pele morta

De que vale ter vida do pescoço pra cima?

Só pras decepção me matar dia após dia

Hoje meu sonho é ver o demônio me levando

Só pra não te ver fi de novo reclamando

Eu não tinha esse corpo, esse braço tão fraco

Eu não tinha esse rosto esse desgosto amargo

Eu não tinha esses olhos cansados

Em que espelho eu deixei meu sorriso?

Aonde estão aqueles que no colo abriguei?

Pra alimentar nem comi e mais que de mim cuidei

Dediquei a vida em prol do seu sorriso, olha

Sem querer nada em troca

E agora o olfato que tanto privei de qualquer cheiro mau

Fecha a porta pra não sentir o odor do corpo com 1 banho mensal

Finge não ver o cansaço que que involuntário expressei

Olhos que tantas lágrimas enxuguei

As sobras do almoço fria do lado da cama

Nem as baratas e as formigas livraram de virar a janta

Senhor me faz dormir pra suportar a dor das pernas

Já que toda vez «me arruma» é sinônimo de guerra

TV ligada baixa onde nada se vê passar

Define bem a preocupação com meu bem estar

Dispensa as flores do caixão não vai fazer sentido

Após morrer de decepção tentando esquecer que foi esquecido

Eu não tinha esse corpo, esse braço tão fraco

Eu não tinha esse rosto esse desgosto amargo

Eu não tinha esses olhos cansados

Em que espelho eu deixei meu sorriso?

A tempos ninguém trazia flor com palavra de amor

E tudo se resume em dor de saudade do que sonhou

E o ato fraternal familiar o abraço

Só ficou conservado no quadro empoeirado

Mas se pudesse ouvir sabia que perdoou os socos

As mãos com os mesmos traços que a minha apertando meu pescoço

Que sua ausência doía mais que ingratidão

Quando não dava de propósito o remédio pro coração

Se um dia a vida te crucificar na cama se suicida

A melhor idade é mentira, é geração esquecida

Não importa sua sabedoria é sem utilidade

E só não te internam por falta de oportunidade

Mas se soubesse a dor do abandono meu

Que um dia fui como você e amanhã será como eu

Pede pra Deus te levar na facada ou baleado

Antes que aquele que cê deu a vida te mata esquecido num quarto

Eu não tinha esse corpo, esse braço tão fraco

Eu não tinha esse rosto esse desgosto amargo

Eu não tinha esses olhos cansados

Em que espelho eu deixei meu sorriso?

— Провід, що там?

Принеси татові склянку води.

Принесіть склянку води для

батько, будь ласка.

Ти тут?

— Чортовий брат, новий дядько.

До біса, це буде погано.

Не наповнюйте старий мішок

ебать.

Спокійно там, іди спати до біса!

Хтось поверне мені посмішку, витягне мене з цього ліжка

Поважай те, що ти сказав мені одного разу, доведи, що любиш мене

Я хочу відчувати свої ноги, бити по м'ячу

Приклейте до будь-якого човна, побалакайте

Не вдалося, і він не каже, що розуміє мене

Якщо ви ніколи не бачили себе залежними від склянки води

Зі здоровим духом і вегетуючим тілом

Залежить від вас, щоб поїсти і прийняти душ

Якби не сусіди та їхнє співчуття

Я вже був мертвий у цій гнилій довбаній заразі

На тому самому матраці з пелюшками, заваленими лайном

У такому ж положенні, з мертвою шкірою

Який сенс мати життя з шиї?

Просто заради розчарування вбивати себе день за днем

Сьогодні я мрію побачити, як диявол бере мене

Щоб я більше не бачив, як ти скаржишся

У мене не було такого тіла, такої слабкої руки

У мене не було цього обличчя цього гіркого розбитого серця

У мене не було тих втомлених очей

В якому дзеркалі я залишив свою посмішку?

Де ті, що я прихистив на колінах?

Щоб годувати, я навіть не їв і займався собою

Я присвятив своє життя твоїй усмішці, дивись

Не бажаючи нічого натомість

А тепер запах, який я так позбавила будь-якого поганого запаху

Закрийте двері, щоб не відчувати запаху свого тіла, приймаючи душ 1 раз на місяць

Зробіть вигляд, що не бачите мимовільної втоми, яку я висловив

Очі, що я витер стільки сліз

Залишки холодного обіду біля ліжка

Навіть таргани і мурахи не врятували обід від перекидання

Господи, дай мені спати, щоб терпіти біль у ногах

Тому що кожен раз «готуйте мене» є синонімом війни

Телевізор включений на низький рівень, де нічого не видно

Це чітко визначає турботу про моє благополуччя

Відмовлятися від квітів до труни не буде сенсу

Після смерті від розчарування намагається забути, що його забули

У мене не було такого тіла, такої слабкої руки

У мене не було цього обличчя цього гіркого розбитого серця

У мене не було тих втомлених очей

В якому дзеркалі я залишив свою посмішку?

Давно ніхто не приносив квітку зі словом любові

І все зводиться до болю туги за омріяним

І братерський родинний чин, обійми

Він зберігся лише в запорошеній рамі

Але якщо ти чув це, ти знав, що пробачив удари

Руки з такими ж рисами, як у мене, стискають мені шию

Що твоя відсутність завдала болю більше, ніж невдячність

Коли свідомо не давав ліки для серця

Якщо одного разу життя розіп’є вас у ліжку, покінчіть життя самогубством

Найкращий вік - це брехня, це забуте покоління

Неважливо, ваша мудрість ні до чого

І просто не госпіталізують через відсутність можливості

Але якби я знав біль своєї покинутості

Що одного дня я був таким, як ти, а завтра буду таким, як я

Просіть Бога, щоб вас закололи чи застрелили

Перш ніж той, хто дав тобі життя, вб'є тебе, забутого в кімнаті

У мене не було такого тіла, такої слабкої руки

У мене не було цього обличчя цього гіркого розбитого серця

У мене не було тих втомлених очей

В якому дзеркалі я залишив свою посмішку?