Descanse em Paz - A286

Não tem remédio, gesto que ajuda

Quando o mal é tristeza e o sentimento é culpa

Tristeza dói, e eu não sabia

Pensei que era forte, ó ironia da vida

Dormir pra acordar e tudo fazer um pesadelo

Errei de novo, suas coisas tão do mesmo jeito

Cobertor, travesseiro na cama ainda vazia

O nada e o silêncio num quarto sem alegria

É irmão nem mesmo eu sabia

Quanta falta faria seu sorriso prum bom dia

Não vai mais gritar «gol» vendo os porco balançar a rede

Não vai zoar ganhando o jogo do game

O que que se fez com a gente ó, desculpa

Se não fui suficiente pra suprir a sua angustia

Por ter esquecido que a pior depressão não fala

Perdeu pro desespero eu não posso fazer mais nada

Não sei se vou resistir

Como me desfazer de ti?

Mas vou tentar seguir mesmo sem forças

Até quem sabe um dia

Agora nada mais importa e só me resta chorar

Lágrimas não te traz de volta pra eu poder me desculpar

E ter tentado impedir teu fim sem ninguém

Se confortar que cada um escolhe o destino que tem

Sozinho fica difícil é quente, quem a solidão

Optou foi por não ver segurança na multidão

Onde prioriza as nota e por ela faz guerra

Pra ver que nada importa só quando a vida vai nessa

Fatos tem versões múltiplas que a verdade oculta

E pune de forma injusta quem precisava de ajuda

Discrimina com preconceitos, falso, ignorante

Que sem conhecimento crucifica o semelhante

É tarde pra se arrepender do que não fez

E aprender que perdão não se deixa pro dia seguinte

Reavalia rancores do passado que mata

O depressivo ilhado afogado em mágoas

Tudo que eu não queria irmão, era ver a

Bandeira do seu quarto cobrindo seu caixão

Seu retrato entre as flores, um triste sorriso

Porque me deixou sozinho

O sol não tem mais brilho, os dias são sem planos

E o que conforta é crer que a mãe tá te esperando

Vou continuar aqui pelas sobrinhas que cê tanto amou

Contando os dias pra te ver de novo, Rô!

Não sei se vou resistir

Como me desfazer de ti?

Mas vou tentar seguir mesmo sem forças

Até quem sabe um dia

Mas vou tentar seguir mesmo sem forças

Até quem sabe um dia

Acho que não sabia o quanto sua presença

Era importante pra nós, enfim eu te amo

Eu te perdoo irmão!

Немає ліків, жестів, які допомагають

Коли зло - це смуток, а почуття - це провина

Печаль болить, а я не знала

Я думав, що я сильний, іронія життя

Спати, щоб прокинутися, і все стає кошмаром

Я знову помилився, ваші речі ті самі

Ковдра, подушка на ще порожньому ліжку

Нічого і тиша в безрадісній кімнаті

Це брат, я навіть не знав

Як же мені не вистачає твоєї посмішки для доброго ранку

Ви більше не будете кричати «гол», дивлячись, як свині розгойдують сітку

Ви не будете висміювати перемогу в грі в грі

Що ви з нами зробили, ой, вибачте

Якби мене було недостатньо, щоб подолати твою тугу

За те, що забув, що найгірша депресія не говорить

Втрачений від розпачу, я більше нічого не можу зробити

Не знаю, чи буду чинити опір

Як я можу від тебе позбутися?

Але я буду намагатися слідувати навіть без сил

Поки хто знає одного дня

Тепер більше нічого не має значення, і я можу тільки плакати

Сльози тебе не повернуть, тому я можу вибачитися

І спробувавши без нікого зупинити твій кінець

Якщо втішає, що кожен обирає свою долю

Наодинці важко жарко кому самотність

Він вирішив не бачити безпеки в натовпі

Де пріоритетні оцінки і за них ведеться війна

Бачити, що ніщо не має значення лише тоді, коли життя так йде

Факти мають кілька версій, які правда приховує

І несправедливо карає тих, хто потребував допомоги

Розрізняє через упередження, фальшивий, невіглас

Хто без знання розпинає свого ближнього

Занадто пізно шкодувати про те, що ти не зробив

І навчіться, що прощення не відкладається на наступний день

Переоцініть образи з минулого, які вбивають

Ізольований депресивний, що потопає в печалі

Усе, чого я не хотів, брат, це побачити

Прапор вашої кімнати накриває вашу труну

Твій портрет серед квітів, сумна посмішка

Тому що ти залишив мене самого

Сонце вже не світить, дні без планів

І втішає віра в те, що мама чекає на тебе

Я залишусь тут заради племінниць, яких ти так любив

Рахую дні, щоб побачити тебе знову, Ро!

Не знаю, чи буду чинити опір

Як я можу від тебе позбутися?

Але я буду намагатися слідувати навіть без сил

Поки хто знає одного дня

Але я буду намагатися слідувати навіть без сил

Поки хто знає одного дня

Я не думаю, що він знав, наскільки велика його присутність

Для нас це було важливо, все одно я тебе люблю

Я прощаю тобі брате!