A Crônica do Nada - A286

E pelas nave, os Nike, é quente quantos que deixou de tá com a gente hoje no

pião, na quadra batendo uma bola

Na sombra das praça queimam as neura feito vulto

«Pra desbaratinar os bico sujo» orgulhoso e sem futuro

Será que mudou tudo?

Será que foi sempre assim?

Hoje nóis só soma neurose no quartinho tio é assim

Os corre atrás de um qualquer pra garantir o dia seguinte

E vive de multa e migué abraça, só história triste

É triste mesmo recorda a banca e vê que 99% desandou cedo nas brisa e nos rolês

Dá pra conta nos dedo quantos que não acabou preso ó

Pelos vodka e as cocota, tio.

Mó B. O

Quantos Neymar de escola que cê podia jurar acabar na Europa, aposentou a

carreira pelas carreira de coca, é foda

E depois de mó cota só cicatriz e tatuagem, no pião loucão de a pé moiado e

cheio de passagem

Porra, é minha infância que vejo largado lá fodido, jogado bêbado no chão da

porta de um bar

Esperando sei lá o que, condenado pela quebrada, não mudou pela coroa tru?

Muda mais por nada

Podia tá com a família no parque sabadão

Não tá dando ripa e despesa com jumbo e advogado

Obsessão do caralho, o fardo das ruas

Que mata vários mas até velha chora mas não muda nunca

Século 21 entre ciência e tecnologia, almejamos as garrafa que brilha o zóio

das prima

Compramos o que não precisamos com dinheiro que não temos, pra impressionar

quem não gostamos e no fim vê que nem vivemos

Onde nós vai chegar tio será que ninguém vê

Que tudo em excesso mata você?

Onde nós vai chegar tio será que ninguém vê

Que tudo em excesso mata você?

Na democracia onde a meta é não te dá um livro pra ler

O convite não é pra festa de 15, é pro chá de bebê

E é sempre a mesma fita o que resume a gente

Frustração, desemprego, crime e os drink na mente

Pior é ver que os B. O que a mãe matou de desgosto

Foi só pra chega nos pancadão de pisante novo

«Cê é loco tiozão, o sofrimento é cabuloso… Logo mais nois tamo ai com os kit

na pista de novo…»

Raro feito conclusão de ensino médio, rapaz

É não ver na função o mesmo que jurou nunca mais

«Também, fazer o que né?

Sabe como é, nois é certo pelo certo e seja o que Deus

quiser… Tem que chega na pressa, o fluxo tá cheio delas, o sol nasce pra

todos tru, pro justo e pros comédia… É nois e tamo junto, se tá tudo na merda,

saca um real a mais e até sua sombra te inveja…»

Bem essas infelizmente, aqui não é diferente mano

Sem hipocrisia titio sem passa um pano

Porém que fique claro que exemplo de finado é mato

E nunca vi final feliz pra quem as Glock equipou os carro

O que mata os Malcolm, Luther King não é polícia

É ver os menor perdidos, feliz sem perspectiva

Entre sonhos e crime na estrada das lágrimas

Essa é a idílica saga dos parça, a crônica do nada

Onde nós vai chegar tio será que ninguém vê

Que tudo em excesso mata você?

Onde nós vai chegar tio será que ninguém vê

Que tudo em excesso mata você?

А біля корабля Найки жарко, скільки тих, хто сьогодні з нами перестав бути

зверху, на майданчику відбиваючи м'яч

В тіні майдану Неври горять, як постать

«Розбирати брудні дзьоби» гордий і безперспективний

Це все змінило?

Чи завжди так було?

Ми сьогодні лише додаємо невроз в кімнатці дядя такий

Він біжить за кимось, щоб гарантувати наступного дня

І він живе на штраф, а Міґе обіймає його, просто сумна історія

Це справді сумно, згадайте банківські операції та побачите, що 99% пішли рано на вітрі та ролях

Можна на пальцях порахувати, скільки не опинилося в тюрмі, подивіться

За горілку і кокоси, дядьку.

Жорна Б.О

Скільки Неймарів зі школи, як ви можете присягнути, закінчили в Європі, вийшли на пенсію

кар'єра для кар'єри коки, це хрен

А після жорен тільки шрам і татуювання, на меленому божевільному верху і

повний проходження

Блін, це моє дитинство, коли я бачу, як я лежу облажаний, п'яний на підлозі

барні двері

Чекаєш хтозна чого, засуджена капюшоном, не змінена короною?

змінити більше ні за що

Я міг би бути з родиною в парку Сабадао

Це не дошка і витрати з юмбо та адвокатом

До біса одержимість, тягар вулиці

Це вбиває багатьох, але навіть стара жінка плаче, але ніколи не змінюється

21 століття між наукою та технологіями, ми прагнемо до пляшки, яка світить zoio

двоюрідні брати

Ми купуємо те, що нам не потрібно, за гроші, яких у нас немає, щоб справити враження

які нам не подобаються і врешті бачимо, що ми навіть не живемо

Куди попадемо, дядьку, може хто бачить

Що все в надлишку вбиває вас?

Куди попадемо, дядьку, може хто бачить

Що все в надлишку вбиває вас?

У демократії, де мета не в тому, щоб дати вам почитати книжку

Запрошення не на 15-ту вечірку, це на свято дитини

І це завжди та сама стрічка, яка підсумовує нас

Розчарування, безробіття, злочинність і випивка в голові

Гірше бачити, що Б. Те, що мати вбила з огиди

Це було лише для того, щоб дістатися до pancadão Pisante Novo

«Ти божевільний дядьку, страждання нестерпні... Скоро ми будемо там з комплектами

знову на трасі..."

Рідке закінчення середньої школи, хлопець

Це не те, що ти поклявся ніколи більше не бачити на роботі

«Що робити, так?

Ви знаєте, як це, ми правильні за правильні і будемо Богом

хочеться... Треба приїхати поспішно, потік їх повний, сонце сходить до

все правда, для ярмарку і для комедії... Це ми і ми разом, якщо все в лайні,

візьміть зайвий Реал, і навіть ваша тінь вам позаздрить...»

Ну, на жаль, це не інакше, брате

Без лицемірства дядька без полотна

Однак нехай буде зрозуміло, що прикладом померлого є Буш

І я ніколи не бачив хепі-енду для тих, хто комплектував автомобілі Glock

Те, що вбиває Малкольмів, Лютер Кінг — це не поліція

Це бачити неповнолітніх загубленими, щасливими без перспективи

Між мріями і злочином на дорозі сліз

Це ідилічна сага парку, хроніка нічого

Куди попадемо, дядьку, може хто бачить

Що все в надлишку вбиває вас?

Куди попадемо, дядьку, може хто бачить

Що все в надлишку вбиває вас?