Trovoa - A Banda Mais Bonita da Cidade

Minha cabeça trovoa

Sob o meu peito eu te trovo e me ajoelho

Destino canções pros teus olhos vermelhos

Flores vermelhas, Vênus, bônus

Tudo que me for possível, ou menos

Mais ou menos

Me entrego, me ofereço

Reverencio a sua beleza

Física também, mas não só, não só

Graças a Deus você existe

Acho que eu teria um troço

Se você dissesse que não tem negócio

Te ergo com as mãos, sorrio mal, mal sorrio

Meus olhos fechados te acossam

Fora de órbita

Descabelada, diva, súbita, súbita

Seja meiga, seja objetiva

Seja faca na manteiga

Pressinto como você chega, ligeira

Vasculhando a minha tralha

Bagunçando a minha cabeça

Metralhando a quinquilharia que carrego comigo

Clipes, grampos, tônicos

Toda dureza incrível do meu coração feita em pedaços

Minha cabeça trovoa

Sob teu peito eu encontro a calmaria e o silêncio

No portão da tua casa no bairro

Famílias assistem TV

(Eu não)

Às oito da noite

Eu fumo um Marlboro na rua

Como todo mundo e como você, eu sei

Quer dizer, eu acho que sei, eu acho que sei

Vou sossegado e assobio

E é porque eu confio em teu carinho

Mesmo que ele venha num tapa

E caminho a pé pelas ruas da Lapa

«Logo cedo, vapor?

Não acredito!»

A fuligem me ofusca

A friagem me cutuca

Nascer do sol visto da Vila Ipojuca

O aço fino da navalha que faz a barba

O aço frio do metrô

O halo fino da tua presença

Sozinha na padoca, em Santa Cecília

No meio da tarde, soluça

Quer dizer, relembra

Batucando com as unhas coloridas

Na borda de um copo de cerveja

Resmunga quando vê

Que ganha chicletes de troco

Lembrando que um dia eu falei

«Sabe, você tá tão chique

Meio freak, anos setenta

Fique

Fica comigo

Se você for embora eu vou virar mendigo

Eu não sirvo pra nada

Não vou ser seu amigo

Fique, fica comigo»

Minha cabeça trovoa

Sob o teu manto eu me entrego

Ao desafio de te dar um beijo

Entender o teu desejo

Me atirar pros teus peitos

Meu amor é imenso

Maior do que penso

É denso

Espessa nuvem de incenso

De perfume intenso

E o simples ato de cheirar-te

Me cheira a arte, me leva a Marte

A qualquer parte, a parte que ativa a química, química

Ignore a mímica e a educação física

Só se abastece de mágica, explode uma garrafa térmica

Por sobre as mesas de fórmica de um salão de cerâmica

Onde soem os cânticos

Convicção monogâmica

Deslocamento atômico

Para um instante único

Em que o poema mais lírico

Se mostre a coisa mais lógica

E se abraçar com força descomunal

Até que os braços queiram arrebentar

Toda a defesa que hoje possa existir

E por acaso queira nos afastar

Esse momento tão pequeno e gentil

E a beleza que ele pode abrigar

Querida, nunca mais se deixe esquecer

Aonde nasce e mora todo o amor

моя голова гримить

Під грудьми я тобі грім і стаю на коліна

Пісні долі для твоїх червоних очей

Червоні квіти, Венера, бонус

Все, що я можу, або менше

Більш-менш

Я здаюся, пропоную себе

Вклоняюсь твоїй красі

Фізика теж, але не тільки, не тільки

Слава Богу, що ти існуєш

Мені здається, що мені буде щось

Якщо ви сказали, що у вас немає бізнесу

Піднімаю руками, усміхаюся погано, ледве посміхаюся

Мої закриті очі переслідують тебе

З орбіти

скуйовджений, примадонна, раптово, раптово

Будьте добрими, об’єктивними

Будь ножем у маслі

Я відчуваю, як ти приходиш, світло

Шукаю мої речі

возитися з моєю головою

Кулеметний мотлох, який я ношу з собою

Кліпси, скоби, тоніки

Вся неймовірна жорсткість мого серця розбита на шматки

моя голова гримить

Під твоїми грудьми я знаходжу спокій і тишу

Біля воріт вашого будинку по сусідству

Сім’ї дивляться телевізор

(Я не)

О восьмій годині

Я курю «Мальборо» на вулиці

Як і всі, і як ви, я знаю

Я маю на увазі, я думаю, що знаю, я думаю, що знаю

Я тихо йду й свищу

І це тому, що я вірю в твою прихильність

Навіть якщо він потрапить у ляпас

І гуляти вулицями Лапа

«Рано, пар?

Я не вірю!"

Сажа засліплює мене

Холод підштовхує мене

Схід сонця з Віла Іпожука

Тонка сталь бритви, яка створює бороду

Холодна зброя метро

Чудовий ореол твоєї присутності

На самоті в Падоці, у Санта-Чесілії

В середині дня гикавка

Я маю на увазі запам'ятати

Барабанні кольоровими цвяхами

На краю келиха пива

бурчить, коли бачить

Хто заробляє на зміну гумки

Згадуючи це одного разу я сказав

«Знаєш, ти такий шикарний.

Напіввиродок, сімдесяті

Залишайтеся

Залишайся зі мною

Якщо ти підеш, я стану жебраком

Я ні до чого

Я не буду твоїм другом

Залишайся, залишайся зі мною»

моя голова гримить

Під твоєю мантією я здаюся

До виклику поцілувати вас

Зрозумійте своє бажання

кинь мене до своїх грудей

моя любов величезна

Більше, ніж я думаю

Він щільний

Густа хмара ладану

Інтенсивного парфуму

Це простий акт понюхати вас

Це пахне мистецтвом, воно переносить мене на Марс

До будь-якої частини, частини, яка активує хімію, хімію

Ігноруйте пантоміму та фізкультуру

Він лише дає магію, вибухає термос

Поверх столів Formica керамічного салону

де звучать співи

моногамне переконання

атомне зміщення

На одну мить

Де найліричний вірш

Покажіть найлогічніше

І обійміть себе з величезною силою

Поки руки не захочуть лопнути

Будь-який захист, який може існувати сьогодні

І якщо ви хочете відштовхнути нас

Цей маленький і добрий момент

І красу, яку вона може вмістити

Люба, ніколи більше не дозволяй себе забути

Де вся любов народжується і живе