Buona fortuna e buon viaggio - Pooh

Era un deserto la stazione

E la valigia era pesante

Vuoi darla a me, se vuoi t’aiuto

Che il treno parte tra un istante

Faceva caldo in quel vagone

L’inverno fuori nevicava

La conoscevo da un minuto

E il mio viaggio incominciava

Aveva gli occhi troppo azzurri

Per non restarla ad ascoltare

Lei si voleva raccontare

Ma confondeva le parole

Nella sua voce da straniera

Un sottilissimo dolore

Si disegnava sulle labbra

Ad ogni battito del cuore

Via, torno a casa mia

La mia vita qui

Non funziona più

Tutto, scorre troppo in fretta

Che se resto qui

Porta via anche me

Il treno adesso andava al buio

Che il giorno s'èra fatto tardi

Le mani bianche come neve

Lei che stringeva i suoi ricordi

Io le parlai dei miei viaggi

E dei miei sogni nel cassetto

Lei tormentandosi i capelli:

Io dei miei sogni ho perso tutto

Al mio paese girasoli

E poca vita da sperare

Si fa fatica a non partire

Si fa fatica a ritornare

E un giorno prendi la tua faccia

E vai lontano e vendi amore

Io ci ho provato e te lo giuro

Non l’ho saputo sopportare

Via, torno a casa mia

Dove più nessuno

Mi rincorrerà

Via, torno al mio paese

Dove chi mi aspetta

Non lo saprà mai

Alla frontiera era mattina

E lei parlava lo straniero

Prima di scendere dal treno

Disse ti sento amico vero

Il mio paese è in cima al mondo

Non ci si arriva di passaggio

Mi diede un bacio da bambina

Buona fortuna e buon viaggio

Станція була пустелею

І валіза була важка

Хочеш дати його мені, якщо хочеш допомоги

Що поїзд миттєво відходить

В тій машині було жарко

Взимку надворі йшов сніг

Я знав її хвилину

І почалася моя подорож

Його очі були занадто блакитні

Щоб її не слухати

Вона хотіла розповісти

Але він переплутав слова

Її чужим голосом

Дуже тонкий біль

Це було намальовано на губах

З кожним ударом серця

Давай, я повертаюся до свого дому

Моє життя тут

Це більше не працює

Все тече занадто швидко

А якщо я залишуся тут

Забери і мене

Тепер у поїзді темніло

Що день запізнився

Руки білі, як сніг

Вона тримає спогади

Я розповів їй про свої подорожі

І мої мрії в шухляді

Вона мучить своє волосся:

Я втратив усе уві сні

У моїй країні соняшники

І мало життя, на яке можна сподіватися

Важко не піти

Повертатися важко

І одного дня візьми своє обличчя

І йти далеко і продавати любов

Я намагався і клянусь тобі

Я не міг це витримати

Давай, я повертаюся до свого дому

Де більше нікого

Він побіжить за мною

Давай, я повертаюся до своєї країни

Де хто мене чекає

Він ніколи не дізнається

На кордоні був ранок

І вона заговорила незнайомцю

Перед тим, як вийти з поїзда

Він сказав, що я відчуваю тебе справжнім другом

Моя країна на вершині світу

Попутно туди не потрапиш

Вона поцілувала мене в дитинстві

Удачі і вдалої подорожі