L comme beauté (En concert au Zénith de Paris le 18.10.2010) - Jacques Higelin

Tu es la beauté qui s’ignore

Oubliée dans la nuit des temps

Au fond de son île au trésor

Et qui attend le conquérant

Qui te délivrera du sort

Où t’ont jetée les impuissants

Tu es la beauté qu’on agresse

Quand elle se montre au grand jour

En abandonnant ses richesses aux déshérités de l’amour

Sans jamais attendre en retour le semblant d’une caresse

Tu es la beauté insoumise, rebelle comme un cri d’enfant

Qui brandit sa rage de vivre face à la masse des morts vivants

Sous la violence de leurs bêtises

Tu es la beauté flamboyante qui rougit le ciel au matin

Comme le sang sur la chemise du bourreau ou de l’assassin

Tu es la beauté que j’adore

Car elle m’a appris à aimer

Et à comprendre la laideur

Qui est le miroir

Où je peux contempler

Ma VE RI TE !

Ти красуня несподівано

Забутий у тумані часу

Глибоко в своєму острові скарбів

А хто чекає завойовника

Хто позбавить вас від долі

куди вас кинули безпорадні

Ти краса, яку ми атакуємо

Коли вона виходить на відкрите місце

Віддавши своє багатство позбавленим спадку любові

Ніколи не чекаючи подобу ласки у відповідь

Ти – бунтівна красуня, бунтівна, як дитячий плач

Хто розмахує гнівом, щоб жити проти маси живих мертвих

Під насильством їхньої дурості

Ти палаюча краса, що червоніє ранкове небо

Як кров на сорочці ката чи вбивці

Ти краса, яку я обожнюю

Бо вона навчила мене любити

І зрозумійте потворність

Хто таке дзеркало

де я можу дивитися

Моя правда!