Журавлики - ВИА «Волга-Волга», Евгений Маргулис

Как журавлики белые, годики наши крылатые

Улетают в края, что неведомо знать никому.

Повесть с детства читаем с листа, размышляя над картами,

Что ведут нас дорогами разными прямо к нему.

Разбавляя вином то разлуку, то расстояния,

Дымом сладостных встреч заслоняем большую любовь.

Ждём прощения, сами прощаем и снова прощаемся,

Раз от раза горим, но воскрешаемся вновь.

Как занятно искать ту дорожку, ту самую верную,

Разбивая надежду, надеясь, снова искать.

Лишь во сне возвращаясь в дома, где были нам преданы,

А проснувшись, бежать за журавликом, но не догнать.

Эй, друзья, где вы, други, я здесь, я жду вас по-прежнему.

Я стараюсь быть рядом, быть ближе, где мой компас?

Снова в путь отправляясь, тешусь простыми надеждами,

Обещаю, вернувшись, конечно же, всё наверстать.

Как журавлики белые, годики наши крылатые

Улетают в края, что неведомо знать никому.

Як журавлики білі, ріки наші крилаті

Відлітають у краї, що невідомо знати нікому.

Повість з дитинства читаємо з аркуша, розмірковуючи над картами,

Що ведуть нас різними дорогами прямо до нього.

Розбавляючи вином то розлуку, то відстані,

Димом солодких зустрічей затуляємо велике кохання.

Чекаємо на прощення, самі прощаємо і знову прощаємося,

Раз-по-раз горимо, але воскрешаємося знову.

Як цікаво шукати ту доріжку, ту саму вірну,

Розбиваючи надію, сподіваючись знову шукати.

Лише уві сні повертаючись у будинки, де були нам віддані,

А прокинувшись, бігти за журавликом, але не наздогнати.

Гей, друзі, де ви, друзі, я тут, я чекаю на вас як і раніше.

Я намагаюся бути поряд, бути ближчим, де мій компас?

Знову в дорогу вирушаючи, тішусь простими надіями,

Обіцяю, повернувшись, звичайно ж, все надолужити.

Як журавлики білі, ріки наші крилаті

Відлітають у краї, що невідомо знати нікому.