Петя - Красная плесень

Маленький мальчик Петя Заточкин

С удочкой клёвой пошел на рыбалку.

Пришел он берег речки Вонючки,

Солнце светило, летали стрекозы.

Смело забросил удочку Петя,

Но не клевала гадкая рыба,

А поплавок облепили стрекозы,

Они же хихикали, глядя на Петю.

Снова закинул удочку Петя,

Снова ее облепили стрекозы.

Петя попшикал их дихлофосом,

Только стрекозы не умирали,

Тогда Петя очень злобно ругнулся

И киданул булыжник огромный,

Бульбы большие пошли над водою,

И что-то большое со дна поднялося.

Забулькала речка, и вышел на берег

С разбитою маской, медузой на жопе

С гарпуном на шее, крючком в левом ухе

Отважный пловец-водолаз Побабасов.

С озлобленной харей смотрел он Петю,

Синяк у пловца растянулся по рылу,

А Петя смущенно растягивал лыбу.

Побитый пловец зашагал к хулигану.

И подошел водолаз Побабасов к юному рыболову Пете.

И погрозил ему пальцем.

И хотел что-то сказать, но сказать так ничего и не смог.

Ему мешал говорить

гарпун, торчащий в его шее.

И вот Побабасов приблизился к Пете,

И стукнул по рылу мальчика больно,

Петя заплакал и выплюнул зубки,

Зубы упали в кустистый подснежник.

Теперь он не сможет жевать бутерброды,

И девки его не полюбят такого,

Громко свистеть он не будет как раньше,

А главное — летчиком-асом не станет.

И учинил Побабасов крутые разборки.

И лишил он Петю всех его надежд:

свистеть художественным свистом, улыбаться утреннему солнцу и, наконец,

стать пилотом скоростного крутого бомбардировщика фирмы «Stealth».

А о чем еще мог мечтать честный юный пионер-ленинец?

Маленький хлопчик Петя Заточкін

З вудкою кльовою пішов на рибалку.

Прийшов він берег річки Вонючки,

Сонце світило, літали бабки.

Сміливо закинув вудку Петя,

Але не клювала гидка риба,

А поплавок обліпили бабки,

Вони ж хихикали, дивлячись на Петю.

Знову закинув вудку Петя,

Знову її обліпили бабки.

Петя попшикав їх дихлофосом,

Тільки бабки не вмирали,

Тоді Петя дуже сердито сварився

І кинув камінь величезний,

Бульби великі пішли над водою,

І щось велике зідна піднялося.

Забулькала річка, і вийшов на берег

З розбитою маскою, медузою на дупі

З гарпуном на шию, гачком у лівому вусі

Відважний плавець-водолаз Побабасів.

З озлобленою хорею дивився він Петю,

Синяк біля плавця розтягнувся по рилу,

А Петя зніяковіло розтягував либу.

Побитий плавець пішов до хулігана.

І підійшов водолаз Побабасов до юного рибалки Пети.

І погрозив йому пальцем.

І хотів щось сказати, але сказати так нічого і не зміг.

Йому заважав говорити

гарпун, що стирчить у його шиї.

І ось Побабасов наблизився до Петі,

І стукнув по рилу хлопчика боляче,

Петя заплакав і виплюнув зубки,

Зуби впали в кущистий проліск.

Тепер він не зможе жувати бутерброди,

І дівки його не полюблять такого,

Гучно свистіти він не буде як раніше,

А головне — льотчиком-асом не стане.

І вчинив Побабасов круті розбірки.

І позбавив він Петю всіх його надій:

свистіти художнім свистом, посміхатися ранковому сонцю і, нарешті,

стати пілотом швидкісного крутого бомбардувальника фірми Stealth.

А про що ще міг мріяти чесний юний піонер-ленінець?