Вот мчится тройка почтовая - Иван Суржиков

Вот мчится тройка почтовая

По Волге-матушке зимой,

Ямщик, уныло напевая,

Качает буйной головой.

О чём задумался, детина, —

Седок приветливо спросил,

Какая на сердце кручина,

Скажи, тебя кто огорчил.

Ах, барин, барин, скоро святки,

А ей не быть уже моей,

Богатый выбрал да постылый,

Ей не видать отрадных дней.

Ямщик умолк и кнут ременный

С голицей за пояс заткнул,

Родные, стой, неугомонны, —

Сказал, сам горестно вздохнул.

Вот мчится тройка почтовая

По Волге-матушке зимой,

Ямщик, уныло напевая,

Качает буйной головой.

Ось мчить трійка поштова

По Волзі-матінці взимку,

Ямщик, похмуро співаючи,

Качає буйною головою.

Про що задумався, дитинко,

Сідок привітно запитав,

Яка на серці кручина,

Скажи, тебе хтось засмутив.

Ах, пан, пан, скоро святки,

А їй уже не бути моєю,

Багатий вибрав та осоромлений,

Їй не бачити втішних днів.

Ямщик замовк і батіг ремінний

З голицею за пояс заткнув,

Рідні, стій, невгамовні,

Сказав, сам сумно зітхнув.

Ось мчить трійка поштова

По Волзі-матінці взимку,

Ямщик, похмуро співаючи,

Качає буйною головою.