Рога - Дюна

Скажи мне правду дорогая

Давно ль ношу на лбу рога я Давно ли я сохатый лось, а может всё же обошлось,

А может всё же обошлось.

Но я молчу, не отвечаю

С улыбкой что-то вспоминаю

Ты под собой не чуя ног, скребёшь рогами потолок

Скребёшь рогами потолок.

Рога бывают разными, ветвистыми, кустастыми

И даже если одинок мужчина

Он под собой не чуя ног, бежит вперёд как носорог

На добывание своих, таких чудных, таких родных, весёленьких рогов.

А я пойду к соседке Рае

У ней ножовка есть такая

Она готова помогать, рога мужчинам спиливать

Рога мужчинам спиливать.

Меня не спрашивай, где шастал

Не лось я больше твой ушастый

Скажу я с гордостью теперь: «Рога отпали, я — тюлень

Не лось я больше, я — тюлень».

Скажи мені правду люба

Давно льно на лобі роги Давно чи я сохатий лось, а може все обійшлося,

А може все ж обійшлося.

Але я мовчу, не відповідаю

З посмішкою щось згадую

Ти під собою не відчуваючи ніг, шкребеш рогами стелю

Скребеш рогами стелю.

Роги бувають різними, гіллястими, кущастими

І навіть якщо одинокий чоловік

Він під собою не відчуваючи ніг, біжить вперед як носоріг

На здобування своїх, таких чудових, таких рідних, веселих рогів.

А я піду до сусідки Раї

У неї ножівка є така

Вона готова допомагати, роги чоловікам спилювати

Роги чоловікам спилювати.

Мене не питай, де шастав

Не лось я більше твій вухатий

Скажу я з гордістю тепер: «Роги відпали, я — тюлень

Не було я більше, я тюлень».