Island - New Model Army

The wind blows keen across the ridge

Black against a charcoal grey

We climb up here by the winding path made so long ago

In the valley below the last few lights

Glow just like the embers of a fire

We begin to remember, we begin to remember

We came by the sea and we took the land

We spread out across the plains

And on and on to the mountains

Until there was nothing left to conquer

The sound of chopping trees echoed through the woods

We built the ships and the houses

And the bridges and the fortifications

Until there was nothing left to build with

Now in the silver grey dome of the sky

The birds fly home for winter

And we all come down to the shore and stare across the waves

We’ve got to get off the island

We carved monuments to the angry gods

We hauled stone across the deserts of our own making

From the standing stones to the villages

To the shining palaces looking out over the water

The soil is growing thin, the yield running low

There’s too many of us here, too many of us here

And now ragged ribbons of rain sweep in

As the birds fly home for winter

And we all come down to the shore and stare across the waves

We’ve got to get off the island

По хребту гострий вітер дме

Чорний на тлі вугільно-сірого

Ми підіймаємося сюди по звивистій стежці, прокладеній так давно

У долині під останніми вогнями

Сяють, як вугілля вогню

Ми починаємо пригадувати, ми починаємо пригадувати

Ми прийшли морем і зайняли землю

Ми розкинулися по рівнинах

І далі і в гори

Поки не залишилося нічого, щоб перемогти

Звук рубання дерев відлунювався лісом

Ми будували кораблі й будинки

І мости, і укріплення

Поки не було з чого будувати

Тепер у сріблясто-сірому куполі неба

На зиму птахи летять додому

І ми всі спускаємося на берег і дивимося на хвилі

Нам потрібно вийти з острова

Ми вирізали пам’ятники розгніваним богам

Ми тягали камінь по пустелях, які створили самі

Від стоячих каменів до сел

До блискучих палаців, які дивляться на воду

Ґрунт розріджується, урожай падає

Нас забагато тут, занадто нас тут

І ось обірвані стрічки дощу простягаються

Як птахи летять додому на зиму

І ми всі спускаємося на берег і дивимося на хвилі

Нам потрібно вийти з острова