The Animal Speaks - The Golden Palominos, John Lydon

Gotta cross these night sky lights.

Down through the doorway, where I could lose a life.

The mess, obsessed, immersed in the lewd perfume.

Feel some woman in the room.

Maybe somewhere in the room.

See, watching where you feel, the way you walked back down.

Not about turning heads.

Pretending not to know what it’s all about.

But it’s about how you move me.

And how I’d like to make you feel.

(but in your mind charades?)

Know what I am, know what I am.

Alone, afraid, living fast as I can.

No one will save me if I cannot save myself.

It’s in my mind sometimes at night.

And I wait, for daylight, for you.

Eye to eye, the feeling rushes inside.

Eyes go wide they look away, already feel what’s left to say.

Is it great to you?

Does the desperation show?

It’s in my mind sometimes at night when I’m waiting for the daylight.

But nothing is said.

My mind is wound too tight.

Strangers been talking, pretending to know me.

Do you believe every lie they say?

(ha ha ha)

Like I think all these women really want me.

And all these people — they’re running around.

Ripping it up and tearing it down.

It’s about how you move me, and how I’d like to make you feel.

It’s in my mind sometimes at night while I wait for the daylight.

And I’m waiting eye to eye.

Треба перетнути ці вогні нічного неба.

Вниз через двері, де я могла б втратити життя.

Безлад, одержимий, занурений у розпусні парфуми.

Відчуйте якусь жінку в кімнаті.

Можливо, десь у кімнаті.

Дивіться, дивіться, що ви відчуваєте, як ви пішли назад.

Не про обертання голови.

Робить вигляд, що не знаєте, про що йдеться.

Але це про те, як ти мене рухаєш.

І як я хотів би викликати у вас почуття.

(але у вашому розумі шаради?)

Знай, хто я, знай, хто я.

Самотній, наляканий, живу якнайшвидше.

Ніхто не врятує мене, якщо я не зможу врятуватися сам.

Інколи вночі це в моїй думці.

І я чекаю денного світла на тебе.

Очі в очі, відчуття кидається всередину.

Очі розширюються, дивляться вбік, уже відчувають, що залишилося сказати.

Вам це чудово?

Чи проявляється відчай?

Іноді вночі, коли я чекаю світла дня, у моїй думці.

Але нічого не сказано.

Мій розум зав’язаний занадто туго.

Незнайомці розмовляли, роблячи вигляд, що знають мене.

Ви вірите кожній їх брехні?

(ха ха ха)

Я думаю, що всі ці жінки дійсно хочуть мене.

І всі ці люди — вони бігають.

Розриваючи його і розривання.

Це про те, як ви мене зворушуєте, і як я хотів би викликати у вас почуття.

Інколи це в моїй думці вночі, поки я чекаю денного світла.

І я чекаю очі в очі.