Grave Ride - John Lydon

Taken for a ride.

I know I said I’d rescue you, but their troops had taken hold.

At last you’re not alone in that city,

Am I safer, here in the cold?

These bombs and bullets at night, you wear like jewelry.

That seems to be the difference, between you and me.

Let’s hope it’s not a grave

No war is worth it, without you.

No point in living without you.

I know you feel the way I do.

It’s not a real world without you.

Let’s hope it’s not a grave

I heard some friends got taken for a ride,

A one way journey, everybody died.

It’s not unusual, many go that way.

Their numbers mounting every single day,

But what can I do but hope you’re still alive.

This is what happens when opposites collide,

Public, and private, arbitrary death,

'cause war is power, and power is business.

We are but numbers, statistics on a sheet.

This is what happens whenever humans meet.

No need for fingers, we know who to blame.

Intolerance will end and start this game.

I write this letter while taken for a ride.

Maybe I’ll see you on the other side,

Let’s hope it’s not a grave.

Two fingers crossed, hope it’s not a grave.

But what can I do, but hope you’re still alive.

This is what happens when opposites collide.

Public and private, arbitrary death,

'cause war is power, and power business.

These bombs and bullets at night, you wear like jewelry.

That seems to be the difference between you and me.

Hope it’s not a grave…

Покаталися.

Я знаю, що сказав, що врятую вас, але їхні війська захопили.

Нарешті ти не один у цьому місті,

Я в безпеці тут, на холоді?

Ці бомби й кулі вночі ви носите як прикраси.

Здається, це різниця між вами і мною.

Будемо сподіватися, що це не могила

Без вас жодна війна того не варта.

Без вас жити немає сенсу.

Я знаю, що ти відчуваєш те, що відчуваю я.

Без вас це не справжній світ.

Будемо сподіватися, що це не могила

Я чув, що деяких друзів взяли покататися,

Подорож в один бік, усі загинули.

Це не незвичайно, багато хто йде таким шляхом.

Їхня кількість зростає з кожним днем,

Але що я можу зробити, як не сподіватися, що ти ще живий.

Ось що відбувається, коли протилежності стикаються,

Публічна та приватна самовільна смерть,

тому що війна — це сила, а влада — бізнес.

Ми лише цифри, статистика на аркуші.

Ось що трапляється, коли люди зустрічаються.

Не потрібні пальці, ми знаємо, кого звинувачувати.

Нетерпимість закінчиться і розпочнеться ця гра.

Я пишу цього листа, коли катаюся.

Можливо, я побачу тебе з іншого боку,

Будемо сподіватися, що це не могила.

Схрестивши пальці, сподіваюся, що це не могила.

Але що я можу зробити, але сподіваюся, що ти ще живий.

Ось що відбувається, коли протилежності стикаються.

Публічне і приватне, самовільна смерть,

тому що війна — це сила, а влада — бізнес.

Ці бомби й кулі вночі ви носите як прикраси.

Здається, це різниця між вами та мною.

Сподіваюся, це не могила…