Равновесие - Woodscream

Ночь не рождает зари —

Только жар звезд расплавленных,

Орбиты покинув, гибнут планеты,

Хаос повсюду царит,

В небесах буйство пламени —

Там бьется мощь ада против воинства света.

Горечь дымов принесёт

Запах серы и ладана,

В зловещем сиянье мчится Галлея,

Время прервёт свой полёт

В сферах тайн неразгаданных

В час битвы великой Миродержца и Змея.

Падшие мстят всеблагим —

Нет числа легионам тьмы,

Лучатся презреньем демонов взгляды.

Каждый, кто звался святым,

Чьи крыла — белый вздох зимы,

Бессмертье утратит, дикой злобой распятый.

Там, где архангел почил —

Небосвод кровью заалел,

Там вызрел в пространстве плод разрушенья.

Там, где пал демон без сил —

Сжёг огонь груды мертвых тел,

Там стёрта навеки сущность света и тени.

Этим боем все живое без следа смело,

Что дышало — пеплом стало в миг ока.

Сгинув в бездне, не воскреснет ни добро, ни зло,

Нет Владыки — тьмы великой, нет Бога.

Недра стынут, спят пустыни, спят обломки скал,

В бездыханных океанах спит ветер.

Жуткий, черный мир без формы вечный мрак обнял

Ледяною тишиною, сном смерти.

Ніч не народжує зорі —

Тільки жар зірок розплавлених,

Орбіти залишивши, гинуть планети,

Хаос всюди панує,

У небесах буяння полум'я

Там б'ється сила пекла проти воїнства світла.

Гіркота димів принесе

Запах сірки та ладану,

У зловісному сяйві мчить Галлея,

Час перерве свій політ

У сферах таємниць нерозгаданих

В час битви великої Миродержця і Змія.

Занепалі мстять всеблагим —

Немає числа легіонів пітьми,

Лучаться зневагою демонів погляди.

Кожен, хто звався святим,

Чиї крила - білий зітхання зими,

Безсмертя втратить, дикою злістю розіп'ятий.

Там, де архангел спочив|

Небокрай кров'ю зачервонів,

Там визрів у просторі плід руйнування.

Там, де впав демон без сил —

Спалив вогонь купи мертвих тіл,

Там стерта навіки сутність світла і тіні.

Цим боєм все живе без сліду сміливо,

Що дихало — попелом стало миттю.

Згинув у безодні, не воскресне ні добро, ні зло,

Ні Владики - темряви великої, немає Бога.

Надра стигнуть, сплять пустелі, сплять уламки скель,

У бездиханих океанах спить вітер.

Жахливий, чорний світ без форми вічний морок обійняв

Крижаною тишею, сном смерті.