Химические формулы - Красное Дерево

Зачем тащить отп***енный брэнд, ноги в цемент,

Едем не быстро, в кармане пятый элемент,

Нужный нам для придания формам контраста,

Это конечно запрещено, а значит опасно,

И снова мы добрались до нашей секретной точки,

Сорок восьмой дом, тридцать первый прайд,

И в стойла тачки,

Движение нужное нам как заморозка деснам

Как солнце встречаемое утром морозным,

Конечно хочется порой чтоб было все как раньше,

Но нет, уже не так работает планчик, и я не мальчик,

Кто-то купил новый гаджет, кого-то мажет,

А мы в тридцать первой башне снова вместе е**шим,

Пять лет и один год — не маленький срок,

Но близок эпилог и мы честно пилим пирог,

Со мной один братуха и развязаны руки,

А башня так же коптит небо и копит странные звуки,

Зачем бояться делать то что так давно хотел,

Ломать границы своим словом — это же не беспредел,

Кто-то вообще сидит без дел, а кто-то в погоне,

Кто-то в погонах по коням, а кто-то так и не понял,

Что значит преданность идеям и дружба по сути,

Вокруг сгущаются краски, а мы все также мутим,

Делаем, сводим отдаем людям и снова мутим,

Как мутили раньше, так и мутить будем.

Химические формулы или долины тихой грусти,

Гостеприимно встретят, но назад уже не пустят,

И каждый день на воле ты словно узник,

Тот, что пашет на адской кузне, дальше опустим.

Меряя людей по своим лекалам, своими мерками,

Я так устал давно не отражаться в зеркале,

Я так устал ловить фарту руками этими,

Не смог один выловлю с корешами сетями,

И я не думал, что жизнь такая беспокойная,

Ой, особенно если ты человек-обойма,

Не празднуешь день независимости,

Значит давно пойман,

Стой ман, поверь в этот лютый капкан,

Снова за спиной мешки и опять эти шаги,

Слипаются эти стены словно кишки,

Закопай корешки, чтобы собрать вершки,

Вокруг ходят фигуры, словно глупые пешки,

Не мешкая, движемся дальше и снова, без спешки,

На пару ловим паранойю из-за мнимой слежки,

Растворяюсь, ведь этот город такой безбрежный,

А он все сильнее сжимал свои клешни,

И мне не выбраться отсюда никак, это факт,

Но я схватил за жабры этот ебанный фарт,

Мне было трудно, но я шел вперед,

И для последнего броска я свои силы берег,

Я вью веревки слов, сплетаю смысл снов,

И снова на бумагу высыпаю кучу строк,

Пусть этот город жесток, но пока мы вместе

Я буду продолжать писать эти странные тексты

Химические формулы или долины тихой грусти,

Гостеприимно встретят, но назад уже не пустят,

И каждый день на воле ты словно узник,

Тот, что пашет на адской кузне, дальше опустим.

Навіщо тягнути відкинутий бренд, ноги в цемент,

Їдемо не швидко, в кишені п'ятий елемент,

Потрібний нам для надання форм контрасту,

Це звичайно заборонено, а значить небезпечно,

І знову ми добралися до нашої секретної точки,

Сорок восьмий будинок, тридцять перший прайд,

І в стійла тачки,

Рух потрібний нам як заморозка ясна

Як сонце, що зустрічається вранці морозним,

Звичайно хочеться часом щоб було все як раніше,

Але ні, вже не так працює планчик,і я не хлопчик,

Хтось купив новий гаджет, когось маже,

А ми в тридцять першій вежі знову разом е**шим,

П'ять років і один рік - не маленький термін,

Але близький епілог і ми чесно пиляємо пиріг,

Зі мною один брат і розв'язані руки,

А вежа також коптить небо і накопичує дивні звуки,

Навіщо боятися робити те, що так давно хотів,

Ламати кордони своїм словом — це не беззаконня,

Хтось взагалі сидить без справ, а хтось у гонитві,

Хтось у погонах по конях, а хто так і не зрозумів,

Що означає відданість ідеям і дружба по суті,

Навколо згущуються фарби, а ми все також каламутимо,

Робимо, зводимо віддаємо людям і знову каламутимо,

Як каламутили раніше, так і мутити будемо.

Хімічні формули або долини тихого смутку,

Гостинно зустрінуть, але вже не пустять,

І кожного дня на волі ти ніби в'язень,

Той, що оре на пекельної кузні, далі опустимо.

Вимірюючи людей за своїми лекалами, своїми мірками,

Я так втомився давно не відображатися в дзеркалі,

Я так втомився ловити фарту руками цими,

Не зміг один виловлю з корінцями мережами,

І я не думав, що життя таке неспокійне,

Ой, особливо якщо ти людина-обойма,

Не святкуєш день незалежності,

Значить давно спійманий,

Стій ман, повір у цей лютий капкан,

Знову за спиною мішки і знову ці кроки,

Злипаються ці стіни наче кишки,

Закопай коріння, щоб зібрати вершки,

Навколо ходять фігури, наче дурні пішаки,

Не мешкая, рухаємося далі і знову, без поспіху,

На пару ловимо параною через уявне стеження,

Розчиняюся, адже це місто таке безмежне,

А він все сильніше стискав свої клешні,

І мені не вибратися звідси ніяк, це факт,

Але я схопив за зябра цей ебанний фарт,

Мені було важко, але я ішов уперед,

І для останнього кидка я свої сили берег,

Я в'ю мотузки слів, сплітаю сенс снів,

І знову на папір висипаю купу рядків,

Нехай це місто жорстоке, але поки ми разом

Я продовжуватиму писати ці дивні тексти

Хімічні формули або долини тихого смутку,

Гостинно зустрінуть, але вже не пустять,

І кожного дня на волі ти ніби в'язень,

Той, що оре на пекельної кузні, далі опустимо.