Эпоха - BrainStorm

И там, где мы не встретимся с тобой, забылись наши силуэты

Но кто-то так похожие на нас встречают новые рассветы

Они молчат, они смеются, у них есть всё и ничего

Они друг к другу прикоснутся и сны проснутся

Поддай-ка жару, старый добрый мир, ты не окончишься на вздохе

На площадях твоих и в матрицах квартир поют здесь гимн своей эпохи

Она летит быстрее звука, быстрее даже стука в дверь

Она сшибает крышки люков, оооо она теперь...

А ты за всё, что не сумел, прости меня

А ты за всё, что не посмел, прости меня

Стаканчик с кофе взятый на ходу и шарф намотанный на горло

Пора бежать ловить свою звезду, что светит весело и гордо

Поддай-ка жару, старый добрый мир, ты не окончишься на вздохе

На площадях твоих и в матрицах квартир поют здесь гимн своей эпохи

Она летит быстрее звука, быстрее даже стука в дверь

Она сшибает крышки люков, она теперь, она теперь...

Она летит быстрее звука, она теперь, она теперь...

И стоит мне тебя коснуться, и сны проснутся

Поддай-ка жару, старый добрый мир, ты не окончишься на вздохе

На площадях твоих и в матрицах квартир поют здесь гимн своей эпохи

Она летит быстрее звука, быстрее даже стука в дверь

Она сшибает крышки люков, оооо она теперь...

І там, де ми не зустрінемося з тобою, забули наші силуети

Але хтось так схожі на нас зустрічають нові світанки

Вони мовчать, вони сміються, у них є все та нічого

Вони один до одного торкнуться і сни прокинуться

Піддай спеку, старий добрий світ, ти не скінчишся на зітханні

На майданах твоїх і в матрицях квартир співають тут гімн своєї епохи

Вона летить швидше за звук, швидше навіть стукіт у двері

Вона збиває кришки люків, оооо вона тепер...

А ти за все, що не зумів, вибач мене

А ти за все, що не посмів, вибач мене

Стаканчик з кавою взятою на ходу і шарф намотаний на горло

Час бігти ловити свою зірку, що світить весело і гордо

Піддай спеку, старий добрий світ, ти не скінчишся на зітханні

На майданах твоїх і в матрицях квартир співають тут гімн своєї епохи

Вона летить швидше за звук, швидше навіть стукіт у двері

Вона збиває кришки люків, вона тепер, вона...

Вона летить швидше за звук, вона тепер, вона тепер...

І варто мені торкнутися, і сни прокинуться

Піддай спеку, старий добрий світ, ти не скінчишся на зітханні

На майданах твоїх і в матрицях квартир співають тут гімн своєї епохи

Вона летить швидше за звук, швидше навіть стукіт у двері

Вона збиває кришки люків, оооо вона тепер...