Кастинг - Баста, Большой симфонический оркестр Санкт-Петербурга

Давно эти дети играют в недетские игры

Под дерзкие гимны снимаемые иглами с винила.

Это зона русского экстрима, стиль "криминал"

В борьбе за лучшую жизнь, брат, keep it real.

Куплеты из динамиков ценителям ретро,

Наверно, когда я усну, стану ветром,

Оставлю куплеты лабиринтам этих бесконечных тоннелей,

Но пока я здесь,эта тема в твой плеер.

Грех - лишь повод очистить карманы от палева,

Порой каверы покруче оригиналов,

Порой камеры слаще свободы,

Порой в грешниках больше святого, чем в преподобных.

Знаешь, уж лучше закрыть глаза и не проснуться утром,

Чем погрязнуть в каких-нибудь левых мутках,

В постоянном поиске дефицитного средства,

Мы убиваем время путём остановки сердца.

Куда деться от этой модной тенденции,

Искать причины боли в воспоминаниях раннего детства,

С кем спеться, пусть и не в унисон,

Лишь бы звучать, слышать свой прокуренный баритон.

Я в стельку трезвый, запредельно пьян,

В шутку убит, по-настоящему жив,

Искусно предан теми, кому верил,

Но по-прежнему предан тем, кто верит мне.

Никто не знает, кому как карта ляжет,

Платим дважды, однажды не заметив лажи,

Даже сажей можно нарисовать счастье,

Жизнь - кастинг, горим и гаснем.

Никто не знает, кому как карта ляжет,

Платим дважды, однажды не заметив лажи,

Даже сажей можно нарисовать счастье,

Жизнь - кастинг...

Брачо, я знаю точно, куда приводят мечты,

И из чего в этих стенах сделаны кирпичи,

Я знаю точно, сколько стоит иллюзия,

Ведь как и прежде на улицах валом разносортного мусора.

Чувствую город прозой московских дворов,

Звучащий в унисон с голосами других городов.

Утром кутаясь в дутые куртки,

Мы на попутках отправляемся по нужным пунктам.

Зеркальность мира скорее бесит, нежели даёт ответы,

Этого нет во мне, меня нет в этом.

Впредь будь корректнее, смертных пугает вечность,

Вечностью сводит с ума бесконечность.

Бекстейдж скрыт от глаз посторонних,

Нас хоронят заживо, но будут помнить даже мёртвыми.

Таких историй ты слышал немало,

Короли спальных районов, дети трущоб и окраин.

Я в стельку трезвый и запредельно пьян,

В шутку убит, по-настоящему жив,

Искусно предан теми, кому верил,

Но по-прежнему предан тем, кто верит мне.

Никто не знает, кому как карта ляжет,

Платим дважды, однажды не заметив лажи,

Даже сажей можно нарисовать счастье,

Жизнь - кастинг, горим и гаснем.

Никто не знает, кому как карта ляжет,

Платим дважды, однажды не заметив лажи,

Даже сажей можно нарисовать счастье,

Жизнь - кастинг, горим и гаснем.

Давно ці діти грають у недитячі ігри

Під зухвалі гімни, що знімаються голками з вінілу.

Це зона російського екстриму, стиль "кримінал"

У боротьбі за найкраще життя, брате, keep it real.

Куплети з динаміків цінителям ретро,

Напевно, коли я засну, стану вітром,

Залишу куплети лабіринтам цих нескінченних тунелів,

Але поки я тут, ця тема у твій плеєр.

Гріх - лише привід очистити кишені від палева,

Іноді кавери крутіші за оригінали,

Іноді камери солодші за свободу,

Часом у грішниках більше святого, ніж у преподобних.

Знаєш, краще заплющити очі і не прокинутися вранці,

Чим загрузнути в якихось лівих мутках,

У постійному пошуку дефіцитного засобу

Ми вбиваємо час шляхом зупинки серця.

Куди подітися від цієї модної тенденції?

Шукати причини болю у спогадах раннього дитинства,

З ким заспівати, хай і не в унісон,

Аби звучати, чути свій прокурений баритон.

Я в устілку тверезий, дуже п'яний,

Жартома вбитий, по-справжньому живий,

Майстерно відданий тими, кому вірив,

Але, як і раніше, відданий тим, хто вірить мені.

Ніхто не знає, кому як карта ляже,

Платимо двічі, одного разу не помітивши лажі,

Навіть сажею можна намалювати щастя,

Життя - кастинг, горимо та гаснемо.

Ніхто не знає, кому як карта ляже,

Платимо двічі, одного разу не помітивши лажі,

Навіть сажею можна намалювати щастя,

Життя - кастинг.

Брачо, я знаю точно, куди наводять мрії,

І з чого в цих стінах зроблено цеглу,

Я знаю точно, скільки коштує ілюзія,

Адже, як і раніше, на вулицях валом розносортного сміття.

Відчуваю місто прозою московських дворів,

Той, хто звучить в унісон з голосами інших міст.

Вранці кутаючись у дуті куртки,

Ми на попутках вирушаємо потрібними пунктами.

Дзеркальність світу швидше бісить, ніж дає відповіді,

Цього в мені немає, мене немає в цьому.

Надалі будь коректніше, смертних лякає вічність,

Вічно зводить з розуму нескінченність.

Бекстейдж прихований від очей сторонніх,

Нас ховають живцем, але пам'ятатимуть навіть мертвими.

Таких історій ти чув чимало,

Королі спальних районів, діти нетрів та околиць.

Я в устілку тверезий і дуже п'яний,

Жартома вбитий, по-справжньому живий,

Майстерно відданий тими, кому вірив,

Але, як і раніше, відданий тим, хто вірить мені.

Ніхто не знає, кому як карта ляже,

Платимо двічі, одного разу не помітивши лажі,

Навіть сажею можна намалювати щастя,

Життя - кастинг, горимо та гаснемо.

Ніхто не знає, кому як карта ляже,

Платимо двічі, одного разу не помітивши лажі,

Навіть сажею можна намалювати щастя,

Життя - кастинг, горимо та гаснемо.