Le myosotis - Sacha Distel

Quand tu partis, quand

Tu levas le camp

Pour suivre les pas

De ton vieux nabab,

De peur que je ne sois triste,

Tu allas chez l' fleuriste

Quérir une fleur bleue,

Un petit bouquet d’adieu,

Bouquet d’artifice;

Un myosotis,

En disant tout bas

Ne m’oubliez pas.

Afin d’avoir l’heure

De parler de toi,

J’appris à la fleur

Le langage françois.

Sitôt qu’elles causent

Paraît que les roses

Murmurent toujours

Trois ou quatre mots d’amour.

Les myosotis

Eux autres vous disent,

Vous disent tout bas:

Ne m’oubliez pas.

Les temps ont passé.

D’autres fiancées,

Parole d’honneur,

M’offrirent le bonheur.

Dès qu’une bergère

Me devenait chère,

Sortant de son pot

Se dressant sur ses ergots

Le myosotis

Braillait comme dix

Pour dire «Hé là-bas,

Ne m’oubliez pas.»

Un jour Dieu sait quand,

Je lèverai le camp,

Je m’envolerai vers

Le ciel ou l’enfer.

Que mes légataires,

Mes testamentaires,

Aient l’extrême bonté,

Sur mon ventre de planter

Ce sera justice

Le myosotis

Qui dira tout bas:

Ne m’oubliez pas.

Si tu vis encore,

Petite pécore,

Un de ces quatre jeudis,

Viens si l’cœur t’en dit

Au dernier asile

De cet imbécile

Qui a gâché son cœur,

Au nom d’une simple fleur.

Y a neuf chances sur dix

Que le myosotis

Te dise tout bas:

Ne m’oubliez pas.

Коли підеш, коли

Ви розбили табір

Щоб виконати кроки

Твого старого магната,

Щоб мені не було сумно,

Ви пішли до флориста

Отримай блакитну квітку,

Маленький прощальний букет,

Букет феєрверків;

Незабудка,

Кажучи це низько

Не забувай мене.

Щоб встигнути

говорити про тебе,

Я навчився за квіткою

Французька мова.

Як тільки вони викликають

Здається, троянди

досі шепочуться

Три-чотири слова любові.

незабудки

Вони кажуть вам,

шепнути тобі:

Не забувай мене.

Часи минули.

інші наречені,

слово честі,

Принесла мені щастя.

Як тільки пастушка

став мені дорогим,

Виходячи зі своєї банки

піднімаючись на задні лапи

Незабудка

Ревів, як десять

Сказати "Привіт,

Не забувай мене."

Одного разу Бог знає коли,

Я розірву табір,

Я полечу до

Рай чи пекло.

Що мої спадкоємці,

Мої заповіти,

Майте надзвичайну доброту,

На живіт посадити

Це буде справедливість

Незабудка

Хто тихо скаже:

Не забувай мене.

Якщо ти ще живий,

Маленький клюв,

Один із цих чотирьох четвергів,

Приходь, якщо хочеш

В останньому притулку

Від цього дурня

Хто зруйнував його серце,

В ім'я однієї квітки.

Є шанс дев’ять із десяти

Це незабудка

шепнути тобі:

Не забувай мене.