The Moon & St. Christopher - Mary Black, Mary Chapin Carpenter

When I was young I spoke like a child, And I saw with a childs eyes

And an open door was to a girl, Like the stars are to the skies

It’s funny how the world lives up to all your expectations

With adventures for the stout of heart, And the lure of the open spaces.

There’s two lanes running down this road, And whichever side you are on

Accounts for where you want to go, And what you are running from

Back when darkness overtook me, On a blindman’s curve.

I relied upon the moon, I relied upon the moon

I relied upon the moon and St. Christopher.

Now I’ve paid my dues 'cause I have owed them, But I’ve paid a price sometimes

For being such a stubborn woman, In such stubborn times

I have run from the arms of lovers, I have run from the eyes of friends

I have run from the hands of kindness, I have run just because I can.

Now I’ve grown and I speak like a woman, And I see with a woman’s eyes

And an open door is to me now, Like the saddest of goodbyes

Well it’s too late for turning back, And I pray for the heart and nerve

I relied upon the moon, I relied upon the moon

I relied upon the moon and St. Christopher to be my guide.

Коли я був молодим, я говорив як дитина, і я бачив очима дитини

І відкриті двері були для дівчини, Як зірки до неба

Смішно, як світ виправдовує всі ваші очікування

З пригодами для міцного серця, І приманкою на просторах.

По цій дорозі пролягають дві смуги, і з якого б боку ви не були

Враховує те, куди ви хочете потрапити, і від чого ви біжите

Тоді, коли темрява настигла мене, На сліпому кривому.

Я покладався на місяць, я покладався на місяць

Я покладався на місяць і святого Христофора.

Тепер я сплатив свої внески, тому що я їм заборгував, але іноді я платив ціну

За те, що була такою впертою жінкою, У такі вперті часи

Я втік з обіймів закоханих, я втік від очей друзів

Я втік із рук доброти, я втік лише тому, що можу.

Тепер я виросла і говорю як жінка, і я бачу жіночими очима

І відкриті двері для мене тепер, Як найсумніше прощання

Що ж, уже пізно повертатися, і я молюся за серце та нерви

Я покладався на місяць, я покладався на місяць

Я покладався на Місяць і Святого Христофора як моїм провідником.