Лето кончилось - Майя Кристалинская

Летят стрижи, они, как легкий ветер,

Они спешат друг друга песней встретить.

Летят стрижи, над ними солнце светит,

Быстра, легка шумит река.

Ширь полей, березки ствол рябой,

Только птицы здесь, да мы с тобой.

Летят стрижи, над ними солнце светит,

Быстра, легка шумит река.

Стрижи кричат над золотым раздольем,

Где все вокруг послушно нашей воле.

И мы с тобой заутра выйдем в поле,

Где в теплой ржи кричат стрижи.

Разбежались волнами поля —

Милая, хорошая земля.

Летят стрижи, над ними солнце светит,

Быстра, легка шумит река.

А мы с тобой росли под этим небом

Среди полей, в душистом море хлеба.

Вот так всегда идти хотелось мне бы Одним путем с тобой вдвоем.

Может, будут травы в серебре,

Может, будет свадьба в сентябре.

Летят стрижи — и ничего не знают…

Пускай летят, куда хотят.

Летять стрижі, вони, як легкий вітер,

Вони поспішають один одного піснею зустріти.

Летять стрижі, над ними сонце світить,

Швидка, легка шумить річка.

Шир полів, берізки стовбур рябий,

Тільки птахи тут, та ми з тобою.

Летять стрижі, над ними сонце світить,

Швидка, легка шумить річка.

Стрижі кричать над золотим роздоллям,

Де все навколо слухняне нашій волі.

І ми з тобою завтра вийдемо в поле,

Де в теплому житі кричать стрижі.

Розбіглися хвилями поля—

Мила, гарна земля.

Летять стрижі, над ними сонце світить,

Швидка, легка шумить річка.

А ми з тобою росли під цим небом

Серед полів, у задушливому морі хліба.

Ось так завжди йти хотілося мені одним шляхом з тобою вдвох.

Може, будуть трави в сріблі,

Може, буде весілля у вересні.

Летять стрижі - і нічого не знають ...

Нехай летять, куди хочуть.