Schubert’s Lullaby (from ’Transatlantic Exchange’, 1957) - Charles Trenet, Paul Robeson, Guy Luypaerts

Un jongleur qui jonglait

Avec fleurs et maillets,

Un jongleur qui jonglait avec des coeurs

Ne savait qu’il y avait

Une belle fille qui l’aimait,

Ne vivant jour et nuit

Que pour lui.

Tous les soirs, au premier rang,

Dans le petit caféchantant,

Elle venait le coeur battant, attendant

Que paraisse dans son décor,

Dans son costume bordéd'or,

Celui dont elle aimait l'âme et le corps.

Le jongleur s’aperçut

De la chose et reçut

La belle fille en folie

Dans son lit.

Aujourd’hui, au fond d’une prison,

La belle fille, Jeannette ou Suzon,

Se souvient de son tendre ami

Et du crime qu’elle a commis.

Chaque soir,

Sur le mur noir

Elle croit voir

Le coeur percéd'un poignard.

Le jongleur qui sourit

Et qui jongle toute la nuit,

Le jongleur qui jonglait avec son coeur,

Il avait pourtant dit

Qu’il aimait pour la vie

Mais ces mots qu’il disait,

Il jonglait.

Il disait: «Nous serons heureux.

Nous vivrons seuls tous les deux.

Il n’y aura pas de plus gentils amoureux.»

Mais hélas, toutes ces histoires

Faisaient partie de son répertoire

Et Suzon avait eu bien tort d’y croire.

Une belle fille qui pleurait,

Qui perdait la raison,

Un jongleur gui jonglait en prison.

C’est ainsi que finit

La chanson

Du jongleur qui jonglait

Avec ses coeurs.

Жонглер, який жонглював

З квітами та молотками,

Жонглер, який жонглював сердечками

Не знав, що є

Прекрасна дівчина, яка його любила,

Не живе день і ніч

Тільки для нього.

Щовечора в першому ряду,

У маленькій кав'ярні,

Вона прийшла з биттям серця, чекала

Що з'являється в його прикрасі,

У своєму позолоченому костюмі,

Той, чиї душею і тілом вона любила.

Жонглер помітив

Про річ і отримав

Прекрасна дівчина в божевіллі

У його ліжку.

Сьогодні в глибині в'язниці,

Прекрасна дівчина, Жаннет або Сюзон,

Згадує свого дорогого друга

І про злочин, який вона вчинила.

щоночі,

На чорній стіні

Вона думає, що бачить

Серце пробиває кинджал.

Усміхнений жонглер

І хто всю ніч жонглює,

Жонглер, який жонглював своїм серцем,

Та все ж він сказав

якого він любив на все життя

Але ці слова він сказав,

Він жонглював.

Він сказав: «Ми будемо щасливі.

Ми обидва будемо жити одні.

Не буде солодшого коханця».

Але, на жаль, всі ці історії

Були частиною його репертуару

І Сюзон дуже помилялася, повіривши в це.

Красива дівчина, яка плаче,

Хто сходив з глузду,

Жонглер, який жонглював у в'язниці.

Ось як це закінчується

Пісня

Про жонглера, який жонглював

Своїми серцями.