Семь жизней - 2h Company

Я жил спокойно.

Был поклонником жёстких видео-манга.

Рубился в сони-плэйстэйшн под незатейливые мелодии "Ву Танга".

Но как-бы невзначай подруга шепнула мне на ухо с утра:

"Дружище, тебе точно это нужно? Подкачать бицуху пора!"

Затем подсунула мне в руку журнал с нормальными мужиками,

Вон из кожи лезущими лишь бы их только педиками не назвали.

Ага.

Итак, я смотрю, что в этом журнале, изучаю внимательно.

Ясно, что если все их инструкции выполню старательно,

То человеческие самки, в основном молодые, все обязательно

Потомства от меня захотят явно или подсознательно.

Уж точно!

Журнал этот знает, как выглядит эталон!

Библией моей станет он.

Сделает, наконец, меня мужиком!

Знает, где взять миллион.

Вселюсь в элитный дом.

Со мной моя королева внесет уют, нежность,

Своего любимца Пушистика – кастрированного кота,

Никак не поймущего что с ним.

Я ему объясню:

"Яйца твои мешали поддерживать стиль убранства

Нашей квартиры, внутреннего ее комфорта,

Растущего и съедающего моих денег все больше с каждым годом".

"А, ясно", – ответил кот, – "Вот дура – природа!

Хозяин, тогда еще вырви мне когти, а то испорчу мебель ненароком!"

Сказано – сделано.

Еще одно движение ближе к идиллии.

Но принцессу мою валил когда на диван из крокодильей кожи,

Произнесла вдруг она: "Все изменилось теперь! Со мной веди себя

Как Микки Рурк в фильме "Девять с половиной недель"!

Девять с половиной – число, с числами важное что-то связано,

Вспоминал я, руками двигая в том порядке, в каком было указано.

Так, вспомнил.

Теперь прощай навсегда, детка, я и забыл совсем,

Шесть у меня уже кончилось, а ведь всего-то их семь!

Жизней у меня семь – они такие же, как дни в неделе.

Но из них уже шесть профукал, осталось, значит, воскресенье.

Единственный следует вывод – мое любое поведение

Здесь становится вне обсуждения.

Вне обсужденья.

Я жив спокійно.

Був шанувальником твердих відео-манго.

Рубився в соні-плейстейшн під невигадливі мелодії "Ву Танга".

Але ніби ненароком подруга шепнула мені на вухо з ранку:

"Дружище, тобі точно це потрібно? Підкачати біцуху пора!"

Потім підсунула мені в руку журнал із нормальними мужиками,

Он зі шкіри лізуть аби їх тільки педиками не назвали.

Ага.

Отже, я дивлюся, що у цьому журналі вивчаю уважно.

Ясно, що якщо всі їхні інструкції виконаю старанно,

То людські самки, переважно молоді, все обов'язково

Нащадки від мене захочуть явно чи підсвідомо.

Вже точно!

Цей журнал знає, як виглядає еталон!

Моєю Біблією стане він.

Зробить нарешті мене мужиком!

Знає де взяти мільйон.

Поселюся в елітний будинок.

Зі мною моя королева внесе затишок, ніжність,

Свого улюбленця Пушистика – кастрованого кота,

Ніяк не зрозуміє, що з ним.

Я йому поясню:

"Яйця твої заважали підтримувати стиль оздоблення

Нашої квартири, внутрішнього її комфорту,

Зростання і з'їдання моїх грошей все більше з кожним роком".

"А, ясно", - відповів кіт, - "Ось дура - природа!"

Хазяїне, тоді ще вирви мені пазурі, а то зіпсую меблі ненароком!"

Сказано зроблено.

Ще один рух ближчий до ідилії.

Але принцесу мою валив колись на диван з крокодилячої шкіри,

Вимовила раптом вона: "Все змінилося тепер! Зі мною поводь себе

Як Міккі Рурк у фільмі "Дев'ять із половиною тижнів"!

Дев'ять із половиною – число, з числами важливе щось пов'язане,

Згадував я, рухаючи руками в тому порядку, в якому було вказано.

Так, згадав.

Тепер прощай назавжди, дитинко, я й забув зовсім,

Шість у мене вже скінчилося, адже всього їх сім!

Життя у мене сім – вони такі ж, як дні в тижні.

Але з них уже шість профукав, лишилося, отже, неділя.

Єдиний слідує висновок – моя будь-яка поведінка

Тут стає поза обговоренням.

Поза обговоренням.