L'amour sans savoir ce que c'est (En concert au Zénith de Paris le 18.10.2010) - Jacques Higelin

Y’a eu un tremblement de terre

Un champignon, la guerre

Un éclair blanc

Et je n’sais plus pourquoi

Je me retrouve sur cette route

Les cheveux balayés, par le vent

A siffloter comme un enfant

Qui vient d’ailleurs

Qui n’va nulle part

Et qui attend,à tout hasard

N’importe qui, n’importe quoi

Dieu seul sait qui, le diable sait quoi

Mais ils ne l’diront pas.

Pourtant si rien n’arrive

Et si personne ne vient

Va bien falloir continuer son chemin sans l’aide de rien, ni de personne

Car baby, je ne suis qu’une de six milliards de bouches

Ouverte à en crever

Une de six milliards de bouches

Ouverte à en crever, sur le désespoir, la peur du noir

Je peux te saisir, et t’anéantir

Au coin d’un boulevard, déserteur, trop tard

Où tu sais même pas c’qui peut t’tomber sur le coin d’la gueule

Un car de flics, un coup de rasoir, «Schlak», et

Où le clin d’oeil d’une pute

Qui remonte son trottoir

Et raler, seul, ce soir

Ouais, tout seul

Et c’est pas parc’que tu vas me refiler 5 minutes de ton cul

Contre un verre d’alcool, un paquet d’dollars et quelques flippers

Que tu m’f’ras oublier

Que je n’suis qu’une de six milliards de bouches

Ouverte à en crever

Une de six milliards de bouches, baby

Ouverte à en crever, sur le désespoir, le désespoir, la peur du noir.

La liberté, de choisir, l'étendard

De tes futures désillusions

Le temps de crever avec

Et de te sentir vraiment tout con

Devant, le regard innocent

D’un enfant, qui se réveille

Et qui dans un sourire, te fait, l’amour

L’amour, sans même savoir, ce que c’est

(bis) choeurs

(ter)

Стався землетрус

Гриб, війна

Білий спалах

І я не знаю чому

Я опиняюся на цій дорозі

Розвіте вітром волосся

Свистети, як дитина

Хто приходить звідусіль

який нікуди не йде

А хто чекає, про всяк випадок

будь-хто, будь-що

Бог знає хто, чорт знає що

Але вони не скажуть.

Але якщо нічого не станеться

А якщо ніхто не прийде

Доведеться йти своїм шляхом без допомоги чогось і когось

Бо, дитино, я лише один із шести мільярдів ротів

Відкритий до смерті

Один із шести мільярдів ротів

Відкритий до смерті, від відчаю, страху темряви

Я можу схопити вас і розірвати

На розі бульвару, дезертир, пізно

Де ти навіть не знаєш, що може впасти тобі на обличчя

Міліцейський автобус, бритва "Щлак", і

Де підморгує повія

Хто йде по її тротуару

І бурчати, на самоті, сьогодні ввечері

Так, зовсім сама

І це не тому, що ти збираєшся дати мені 5 хвилин своєї дупи

За келих алкоголю, пачку доларів і кілька пінбольних автоматів

Що ти змусиш мене забути

Що я лише один із шести мільярдів ротів

Відкритий до смерті

Один із шести мільярдів ротів, дитино

Відкритий на смерть, на відчай, відчай, страх темряви.

Свобода вибору, стандарт

Про ваші майбутні розчарування

Час помирати з

І відчувати себе справді дурним

Попереду невинний погляд

Про дитину, яка прокидається

І хто в посмішці кохає з тобою

Любов, навіть не знаючи, що це таке

(біс) бек-вокал

(тер)