The Lighthouse’s Tale - Nickel Creek

I am a lighthouse worn by the weather and the waves

I keep my lamp lit to warn the sailors on their way

I’ll tell a story, paint you a picture from my past

I was so happy but joy in this life seldom lasts

I had a keeper, he helped me warn the ships at sea

We had grown closer 'til his joy meant everything to me And he was to marry a girl who shown with beauty and light

They loved each other, and with me watched the sunsets into nights

And the waves crashing around me The sand slips out to sea

And the winds that blow remind me Of what has been and what can never be She’d had to leave us;

my keeper, he prayed for a safe return

But when the night came, the weather to a raging storm had turned

He watched her ship fight, but in vain against the wild and terrible wind

And me so helpless, as dashed against the rocks she met her end

And the waves crashing around me The sand slips out to sea

And the winds that blow remind me Of what has been and what can never be Then on the next day, my keeper found her washed up on the shore

He kissed her cold face, and that they’d be together soon he swore

I saw him crying, watched as he buried her in the sand

Then he climbed my tower, and off the edge of me he ran

And the waves crashing around me The sand slips out to sea

And the winds that blow remind me Of what has been and what can never be I am a lighthouse worn by the weather and the waves

And though I’m empty I still warn the sailors on their way

Я маяк, який носять погода та хвилі

Я продовжую горіти свою лампу, щоб попередити моряків на шляху

Я розповім історію, намалюю картину зі свого минулого

Я був такий щасливий, але радість у цьому житті рідко триває

У мене був сторож, він допомагав мені попереджати кораблі в морі

Ми стали ближчими, поки його радість не означала для мене все, і він мав одружитися з дівчиною, яка показала красу і світло

Вони любили один одного, і зі мною спостерігали захід сонця в ночі

І хвилі, що розбиваються навколо мене Пісок вислизає в море

І вітри, що дмуть, нагадують мені Про те, що було і чого ніколи не може бути Їй довелося покинути нас;

мій охоронець, він молився за безпечне повернення

Але коли настала ніч, погода перетворилася на лютий шторм

Він спостерігав за боротьбою її корабля, але марно проти дикого та страшного вітру

А я така безпорадна, що кинулась об скелі, вона зустріла свій кінець

І хвилі, що розбиваються навколо мене Пісок вислизає в море

І вітри, що дмуть, нагадують мені Про те, що було і чого ніколи не буде Тоді на наступного дня мій охоронець знайшов її на берегу

Він цілував її холодне обличчя, і клявся, що вони незабаром будуть разом

Я бачила, як він плакав, спостерігала, як він закопав її у пісок

Потім він піднявся на мою вежу і втік з краю

І хвилі, що розбиваються навколо мене Пісок вислизає в море

І вітри, що дмуть, нагадують мені Про те, що було і чого ніколи не буде Я маяк, який носять погода та хвилі

І хоча я порожній, я все одно попереджаю моряків, що йдуть