Hejira - Joni Mitchell

Im traveling in some vehicle

Im sitting in some cafe

A defector from the petty wars

That shell shock love away

Theres comfort in melancholy

When theres no need to explain

Its just as natural as the weather

In this moody sky today

In our possessive coupling

So much could not be expressed

So now Im returning to myself

These things that you and I suppressed

I see something of myself in everyone

Just at this moment of the world

As snow gathers like bolts of lace

Waltzing on a ballroom girl

You know it never has been easy

Whether you do or you do not resign

Whether you travel the breadth of extremities

Or stick to some straighter line

Now heres a man and a woman sitting on a rock

Theyre either going to thaw out or freeze

Listen…

Strains of benny goodman

Coming thru the snow and the pinewood trees

Im porous with travel fever

But you know Im so glad to be on my own

Still somehow the slightest touch of a stranger

Can set up trembling in my bones

I know — no ones going to show me everything

We all come and go unknown

Each so deep and superficial

Between the forceps and the stone

Well I looked at the granite markers

Those tribute to finality — to eternity

And then I looked at myself here

Chicken scratching for my immortality

In the church they light the candles

And the wax rolls down like tears

Theres the hope and the hopelessness

Ive witnessed thirty years

Were only particles of change I know, I know

Orbiting around the sun

But how can I have that point of view

When Im always bound and tied to someone

White flags of winter chimneys

Waving truce against the moon

In the mirrors of a modern bank

>from the window of a hotel room

Im traveling in some vehicle

Im sitting in some cafe

A defector from the petty wars

Until love sucks me back that way

Я їду в якомусь транспортному засобі

Я сиджу в якомусь кафе

Перебіжчик із дрібних воєн

Ця оболонка шокує кохання геть

У меланхолії є втіха

Коли не потрібно пояснювати

Це так само природно, як погода

Сьогодні на цьому похмурому небі

У нашій присвійній зв’язці

Так багато не можна було висловити

Тож тепер я повертаюся до себе

Ці речі, які ми з вами придушили

Я бачу щось своє в кожному

Просто в цей момент світу

Сніг збирається, як шнурки мережива

Вальсування на бальній дівчині

Ви знаєте, що ніколи не було легко

Незалежно від того, чи звільняєтеся ви, чи ні

Незалежно від того, чи подорожуєте ви по широті кінцівок

Або дотримуйтеся більш прямої лінії

Тепер ось чоловік і жінка, які сидять на скелі

Вони або відтануть, або замерзнуть

слухай…

Штами Бенні Гудмена

Ідучи крізь сніг і соснові дерева

Я пористий від лихоманки подорожей

Але ви знаєте, що я так радий бути сам

Все одно якось найменший дотик незнайомця

Можу викликати тремтіння в моїх кістках

Я знаю — ніхто мені все не покаже

Ми всі приходимо і йдемо невідомими

Кожен такий глибокий і поверхневий

Між щипцями і каменем

Я подивився на гранітні маркери

Ці данина кінечності — вічності

І тут я подивився на себе

Курка дряпається за моє безсмертя

У церкві запалюють свічки

А віск котиться, як сльози

Є надія і безвихідь

Я був свідком тридцяти років

Чи були лише частинки змін, я знаю, я знаю

Обертаючись навколо сонця

Але як я можу мати таку точку зору

Коли я завжди прив’язаний до когось

Білі прапори зимових димарів

Розмахування перемир'я проти місяця

У дзеркалах сучасного банку

>з вікна готельного номера

Я їду в якомусь транспортному засобі

Я сиджу в якомусь кафе

Перебіжчик із дрібних воєн

Поки любов не засмоктує мене в такий спосіб